|
Міністерство освіти і науки України
Хмельницький національний університет Наукова бібліотека Бібліотека в освітньому просторі Інформаційний бюлетень № 16 Організація інституційного репозитарію, наповнення "Зведеного електронного каталогу бібліотек Хмельниччини" та сайтів книгозбірень ВЗО методичного об’єднання Хмельницький 2013 Видається за рішенням методичної ради №3 наукової бібліотеки Хмельницького національного університету від 28.09.2004р. Головний редактор видання — Айвазян О.Б. Редколегія: Мацей О.О., Молчанова С.А., Костюк О.О. Відповідальний за випуск — Мацей О.О. Бібліотека в освітньому просторі. Впровадження інституційного репозитарію, наповнення "Зведеного електронного каталогу бібліотек Хмельниччини", організація сайтів книгозбірень ВЗО методичного об’єднання [Текст] : інформ. бюл. для працівників бібліотек ВНЗ ІІІ – IV рівнів акредитації державної форми власності Хмельницької області. №14/ редкол.: О.О.Мацей, С.А.Молчанова , О.О.Костюк ; гол. ред. О.Б.Айвазян. – Хмельницький : ХНУ, 2013. – 88 с. У шістнадцятому випуску бюлетеня порушено коло питань, що стосуються організації та наповнення репозитарію, обгрунтовано необхідність вимірювання індексу цитування наукових праць. Висвітлено питання організації інституційних репозитаріїв вищих закладів освіти, їх переваги та проблеми створення. Подано текст примірного положення про інституційний репозитарій вишу. Визначено критерії популярності бібліотечного сайту та зроблено огляд наповнення сайтів бібліотек ВЗО Хмельницького методичного об’єднання й публічних бібліотек області. Проаналізовано діяльність книгозбірень-учасників проекту "Зведений електронний каталог бібліотек Хмельниччини". Традиційно вміщено анотований список літератури за темою бюлетеня, який складений на основі електронних ресурсів наукової бібліотеки Хмельницького національного університету Видання призначене для широкого загалу працівників бібліотек вищої школи. Слово редактора Айвазян О.Б., голова обласного методичного об'єднання, директор наукової бібліотеки Хмельницького національного університету У XV столітті людина опанувала мистецтво друкарства і це привело до першого радикального "прориву" у сфері накопичення, збереження, поширення й передачі знань. Поява глобальних інформаційних мереж – революція, що сприяла глибоким перетворенням у світі, які можна порівняти лише зі змінами, що відбулися в результаті винаходу алфавіту й друкарської машини. Інтернет змінює звичні методи отримання інформації, видозмінює засоби доступу людей до знань, прискорює прогрес у всіх суспільних сферах, ініціює появу нових цінностей, тенденцій і проблем. Все більша частка належить інформації, яка народжується, існує, циркулює, зберігається й споживається тільки в електронному вигляді. Особливо це стосується наукових інформаційних ресурсів. Електронна форма дозволяє зберігати інформацію більш компактно, розповсюджувати її оперативно та широко і, крім того, надає можливості маніпулювати нею. Значна кількість різних документів вже на сьогоднішній день існує лише в електронному вигляді. За оцінками OCLC (Online Computer Library Center) загальнодоступний Інтернет становить близько 40% усіх інформаційних ресурсів глобальних комп’ютерних мереж. Близько 20% цих ресурсів можна використовувати в наукових і освітніх цілях. Значну допомогу користувачам в отриманні потрібної інформації надають сайти книгозбірень. Для якісного забезпечення освітніх потреб, розкриття інформаційних ресурсів бібліотек регіону книгозбірні ведуть корпоративні каталоги, які дають змогу підвищити якість бібліотечно-інформаційного обслуговування та розширити пошукові й інформаційні можливості користувачів. Необхідність забезпечення вільного доступу до джерел інформації та знань в умовах інтенсивного розвитку глобальних комп'ютерних мереж обумовила появу ініціатив "самоархівування наукових публікацій" і створення інституційних репозитаріїв, що стають все популярнішим видом спеціальних інформаційних ресурсів та послуг, які надають бібліотеки вищих навчальних закладів України. Саме про це йшлось на нараді-семінарі за результатами впровадження інституційного репозитарію, наповнення "Зведеного електронного каталогу бібліотек Хмельниччини", організації сайтів книгозбірень ВЗО методичного об'єднання. Питання, які висвітлювались на семінарі стали основою чергового номеру інформаційного бюлетеня. Тексти доповідей подаються в авторському варіанті. Консультує фахівець
Інституційний
репозитарій вищого навчального закладу
як інструмент інформаційного забезпечення наукової діяльності установи Обмін науковими досягненнями з колегами по всьому світу – головне джерело розвитку науки. Але зростання цін на наукові журнали тільки гальмувало цей обмін. Саме тому на початку 20 століття з’явилось поняття відкритого доступу до інформації, що передбачає вільне використання інформації без будь-яких перешкод. Всесвітня мережа (World Wide Web) надає можливість науковцям робити результати їхніх досліджень доступними всім, всюди та повсякчас. Це стосується статей у наукових журналах, в тому числі й тих, які не передплачує бібліотека наукової установи, а також інших різновидів наукових публікацій – доповідей на конференціях, дисертацій, звітів про дослідження тощо. Науковці публікують результати своїх досліджень, щоб засвідчити свої права на ці результати, а також щоб надати можливість іншим на них посилатися. Жодна організація не може передплачувати всі наукові журнали в галузі, в якій працюють її науковці. Отже, дослідники не завжди вчасно дізнаються про важливі для них статті і не завжди мають можливості доступу до них. Відкритий доступ змінює цю ситуацію. Дослідницькі статті, розташовані науковцями у відкритому доступі, цитують набагато частіше, ніж статті з традиційних журналів. У більшості галузей науки рейтинг цитування зростає як мінімум вдвічі завдяки самоархівуванню. А подекуди і набагато вище. Отже, такий різновид відкритого доступу робить дослідження набагато впливовішими. Окрім того, життєвий цикл статті – коли дослідження публікують, читають, цитують і надалі розвивають в дослідженнях інших науковців – інтенсифікується та прискорюється, якщо результати дослідження доступні у відкритому доступі. На сторінках українських фахових видань багато уваги приділяється пропаганді руху відкритого доступу, загальним організаційним питанням створення інституційного відкритого архіву, технічним моментам підтримки роботи інституційних репозитаріїв (далі ІР). ІР стають все популярнішим видом спеціальних інформаційних ресурсів та послуг, які надають бібліотеки вищих навчальних закладів України. Всього у світі налічується 1650 діючих ІР ( з 3511 зареєстрованих). В Україні також успішно впроваджується цей інформаційний сервіс. Так, станом на листопад 2011 року в Registry of Open Access Repositories було зареєстровано 23 репозитарії українських вищих навчальних закладів, а станом на 1.10.2013 року їх нараховується вже 42 і це відіграє важливу роль у забезпеченні відкритого доступу до результатів наукових досліджень. Незважаючи на зростаючу кількість ІР в усьому світі, університети не поспішають оцінювати змістовне наповнення своїх електронних сховищ, часто беручи на зберігання матеріали недостатньо високої наукової якості. Попередні дослідження показують, що однією з причин такого стану є неналежна увага бібліотечних фахівців до вивчення та оцінки інформаційних потреб потенційних користувачів на етапі проектування роботи репозитарію . Найважливішим фактором, що впливає на зміст, оформлення, функціонування та фінансування інституційного цифрового сховища, є його місія. Отже, установі, яка готується долучитися до розвитку наукового комунікаційного середовища, потрібно мати чітко сформовану політику розвитку ІР. Основна мета інституційного репозитарію: - створення нової моделі наукової комунікації; - глобальна присутність наукових робіт установи та надання вільного доступу до них; - реальні показники якості наукової работи університету; - підвищення наукової, соціальної та економічної ролі установи. Введення в дію ІР дає вищому навчальному закладу високий ступінь контролю над результатами досліджень своїх співробітників, уможливлює керування їхніми науковими та навчальними матеріалами з найбільшою ефективністю. Це може здійснюватись як для постійного збереження результатів наукових досліджень співробітників без будь-якого передавання інформації про них, так і для демонстрації наукового потенціалу університету державному і приватному секторам для отримання додаткових коштів на проведення наукових досліджень чи поточного аудиту витрат. Дослідники можуть долучитися до підтримки руху відкритого доступу для отримання якнайкращого ефекту від своїх публікацій, самоархівуючи їх у репозитарії та суттєво збільшуючи таким чином читацьку аудиторію. Регулярну оцінку академічної веб-активності з метою популяризації ідей відкритого доступу проводить лабораторія Cybermetrics Lab, яка належить найбільшому дослідницькому центру Іспанії Consejio Superior Investigaciones Cienthficas (рейтинг інтернет-присутності Webometrics (Вебометрікс)). Цей рейтинг складається з 2004 року і публікується двічі на рік, в січні та липні. У найбільш загальному вигляді концепцію цього рейтингу можна сформулювати словами Біла Гейтса: "Якщо вас немає в Інтернеті, значить вас не існує". Університет не може на світовому рівні приваблювати талановитих студентів і викладачів (а, отже, готувати високоякісних фахівців), не будучи ефективно представленим в Інтернет-просторі. Відповідно, оцінка Інтернет-присутності може бути одним із можливих вимірів ефективності діяльності університетів у світовому масштабі. Рейтинг "Вебометрікс" ґрунтується на аналізі офіційних веб-сайтів навчальних закладів, тому до рейтингу включені лише ті університети, які мають власний незалежний веб-домен. Назви й адреси університетів отримуються із національних та міжнародних джерел, зокрема Universities Worldwide (univ.cc), All Universities around the World (www.bulter.nl/universities/), Braintrack University Index (www.braintrack.com), Canadian Universities (www.uwaterloo.ca/canu), UK Universities (www.scit.wlv.ac.uk/ukinfo), US Universities (www.utexas.edu/world/univ/state). При аналізі враховуються різні індикатори, які характеризують обсяг, помітність та вагомість Інтернет-присутності університетів. Загальний показник веб-впливу (Web Impact Factor, WIF) включає дані щодо кількості зовнішніх посилань на ресурс і xарактеристики сайту університету: розмір, помітність, "вагомі файли" та індекс цитованості . Автори проекту "Вебометрікс" підкреслюють, що наявність у ВНЗ власного сайту дозволяє спростити процес публікації наукових робіт викладачам та дослідникам в порівнянні з друкованими роботами і дає уявлення світовій спільноті про напрямки їх професійної діяльності. Загальновідомо, що он-лайнові публікації набагато дешевші, ніж паперові і мають більш широку потенційну аудиторію. Це покращує доступ до ресурсів університету, наукових, комерційних, політичних та культурних організацій, як у країні, так і за кордоном. Зрозуміло, що в найближчому майбутньому інформація в Інтернеті про наукові дослідження буде також важливим показником для оцінки наукової діяльності університетів, як і інформація в публікаціях у наукових журналах. Рейтинг ґрунтується на критеріях, які враховують веб- дані основного домена ВНЗ (кожен критерій має певний визначений коефіцієнт, відповідно до його ваги): 1. Цитованість (50%) – корінь квадратний з числа унікальних гіпертекстових посилань на сайт і домени. Цей критерій дає уявлення про потрібність та якість опублікованих на сайті матеріалів. Число зовнішніх посилань на сайт показує наскільки університет цікавий для людей зовні, є оцінкою відомості сайту, і таким чином, авторитетності цитованих з нього матеріалів. 2. Активність (50%) - помітність (PRESENCE 1/3). Загальна кількість веб- сторінок, розташованих в основному домені (включає в себе всі піддомени та директорії) університету, які проіндексовані в великих комерційних пошукових системах систем (Google); "- вагомі файли" (OPENNESS 1/3). Приймає до уваги загальне число файлів (PDF, DOC, DOCX, PPT), опублікованих в спеціалізованих джерелах відповідно до академічної пошукової системи Google Scholar; - висока якість (EXCELLENCE 1/3) Враховує якість продукції дослідницьких груп. Звісно, проект "Вебометрікс" (як і решта проектів) не є досконалим і має свої обмеження; автори рейтингу усвідомлюють можливість неадекватної представленості деяких країн і мов через обмеження можливостей пошукових систем. Але цей рейтинг спонукає замислитися над тими викликами, які постають перед університетами в умовах глобалізації та інтеграції освітніх систем різних країн. Хоча Інтернет-присутність університету не є прямим свідченням якості підготовки або наукового потенціалу, але вона вказує на міру включеності до світового інформаційного поля, авторитетність і резонансність діяльності університету, його потенціал в аспекті приваблення талановитих студентів і викладачів, популярність серед роботодавців, що є важливими аспектами ефективної діяльності у світовому масштабі. Таблиця 1. Рейтинг університетів світу за рівнем Інтернет-присутності (Вебометрікс): рейтинг університетів України
Одним із ключових показників, що широко використовується в усьому світі для оцінки роботи дослідників, наукових колективів та наукових установ, є індекс цитування (цитованість). Нещодавно і в Україні почали складати рейтинги вищих навчальних закладів, наукових установ та науковців за цим критерієм із використанням даних бази Scopus. Scopus позиціонується розробниками як найбільша у світі універсальна реферативна база даних із можливостями відстеження наукової цитованості публікацій. Наукометричний апарат Scopus забезпечує облік публікацій науковців і установ, у яких вони працюють, та статистику їх цитованості. У багатьох країнах світу Scopus є одним із головних джерел даних для оцінки якості наукових досліджень та складання рейтингів суб’єктів наукової діяльності (дослідників, наукових установ, навчальних закладів) – як у масштабах однієї країни, так і в міжнародних масштабах. Зокрема, дані Scopus використовуються у рейтингах провідних університетів світу QS World University Rankings, а також у міжнародному рейтингу SCImago Institutions Rankings (див. таб.2). Таблиця 2. Українські науково-дослідницькі установи у рейтингу SCImago Institutions Rankings (місце за показником кількості публікацій)
де: - Output – кількість публікацій у базі Scopus за 2005–2010 роки; - IC – міжнародна співпраця (відсоток наукових статей, написаних у співавторстві із зарубіжними дослідниками); - Q1 – високоякісні публікації (відсоток статей, що були опубліковані у найбільш авторитетних наукових журналах світу); - NI – впливовість – нормована оцінка цитованості у відповідній науковій галузі (співвідношення між середньою науковою впливовістю публікацій певної установи і середньою впливовістю публікацій установ усього світу, в один і той самий часовий проміжок, у тій же предметній області, і щодо публікацій такого ж типу); - Spe – спеціалізованість публікацій (міра предметної зосередженості / різноманіття наукових публікацій); - Exc – висококласність (відсоток публікацій, що належать до 10% найбільш цитованих публікацій у галузі). В Україні проекти щодо використання бази даних Scopus для оцінки наукового потенціалу країни загалом та окремих суб’єктів наукової діяльності на рівні вищих органів державної влади почали реалізуватися у 2009 році. У червні 2009 року Президія НАН України ухвалила рішення щодо розгортання системи постійного моніторингу наукового потенціалу суб’єктів наукової діяльності України за показниками бази даних Scopus. Реалізація цього завдання була покладена на Національну бібліотеку України імені В.І. Вернадського. Станом на 27 грудня 2011 року до рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів України за показниками бази Scopus, оприлюднених НБУВ, увійшло 97 вищих навчальних закладів. Найвищі сходинки за кількістю публікацій та цитувань отримали Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Львівський національний університет імені Івана Франка, Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут". При визначенні рейтингу не береться до уваги кількість співробітників у тій чи іншій установі. Таблиця 3. Перші 10 позицій рейтингу вищих навчальних закладів України за показниками наукометричної бази даних Scopus
Таблиця 4. Рейтинг українських інституційних репозитаріїв (Вебометрікс)
Якісне наповнення та функціонування інституційного репозитарію залежить від багатьох факторів, врахування яких є обов'язковим завданням бібліотеки. Як видно з таблиці кількість не є запорукою високого місця в рейтингу, але являється необхідною умовою. Першорядним завданням наукової бібліотеки Хмельницького національного університету (НБ ХНУ) було розроблення проекту-положення щодо функціонування інституційного репозитарію Хмельницького національного університету ElarKhNU (далі репозитарій ElarKhNU), визначення мети та завдань, створення його структури. Для зручної роботи користувачів структура архіву повторює структуру університету: фонд репозитарію включає в себе фонди факультетів, фонд бібліотеки та підрозділів, що входять до складу ХНУ, ретроспективу публікацій в наукових вісниках університету. Всі фонди поділяються на підфонди, що представлені кафедрами університету. Передбачається, що кожна кафедра може створювати тематичні колекції, які визначаються відповідно до видів документів, що включаються до репозитарію. Публікації в ElarKhNU поділені за фондами і зібраннями. Зібрання – об'єднання матеріалів, споріднених за певною ознакою (статті журналу одного випуску, методичні чи лабораторні розробки окремої кафедри, матеріали окремої конференції тощо). Фонди використовуються для групування таких зібрань: наприклад, зібрання випусків журналу в фонд журналу. Елементами фонду можуть бути інші фонди – наприклад, фонд факультету може включати фонди окремих кафедр. Безпосередньо у фонди додавати матеріали неможливо. Згідно з політикою репозитарію види документів, що входять до складу кожного підфонду, мають визначатися кафедрами самостійно. На 01.11. 2013 р. в репозитарії ElarKhNU налічується 640 документів, з них 40 – це статті надані професором Шалапко Ю.І., інші – публікації НБ та статті з наукових вісників ХНУ. Подані в ElarKhNU матеріали зберігатимуться і будуть доступними в мережі Інтернет протягом тривалого часу. Це накладає деякі вимоги щодо оформлення поданих документів. Повний бібліографічний опис, точне і якісне відтворення виду матеріалу – основні акценти при підготовці матеріалів перед внесенням їх в ElarKhNU. Основне призначення ElarKhNU – накопичення, систематизація та зберігання в електронному вигляді інтелектуальних продуктів університетської спільноти, надання відкритого доступу до них засобами Інтернет-технологій, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства. Мета та завдання ElarKhNU: 1. Забезпечити місце і спосіб централізованого і довготривалого зберігання в електронному вигляді повних текстів творів. 2. Сприяти зростанню популярності університету шляхом представлення його наукової продукції у глобальній мережі. 3. Збільшити цитованість наукових публікацій працівників Хмельницького національного університету шляхом забезпечення вільного доступу до них за допомогою Інтернету. 4. Створити надійну і доступну систему обліку публікацій наукових робіт Інститутів, факультетів, кафедр та окремих працівників. Репозитарій ElarKhNU, орієнтований на науковців, викладачів, аспірантів та студентів, виконує наступні функції: 5. наукову, що спрямована на сприяння науково-дослідницькому процесу; 6. навчальну, що спрямована на сприяння навчальному процесу; 7. довідково-інформаційну, що спрямована на задоволення інформаційних запитів з різних галузей знань; 8. поповнення бібліотечного фонду оригінальними електронними документами та електронними копіями друкованих видань та їх збереження. Репозитарій створюється за допомогою програмного забезпечення відкритого доступу DSpace, розробки Массачусетського технологічного інституту, що підтримує протокол обміну метаданими ОАІ-РМН (Open Access Initiative Protocol for Metadata Harvesting), дозволяючи тим самим інтегрувати електронний репозитарій у міжнародні реєстри ROAR, Open DOAR та ін. Література 1. Назаровець С. Репозитарії вищих навчальних закладів України у системі наукової комунікації. [Текст] / С. Назаровець // Вісник книжкової палати. - 2012. - №8. - С.25-30. 2. Україна в дзеркалі наукометричної бази даних Scopus // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського : Веб-сайт. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/rating. — Назва з екрана. 3. Статистика використання електронних версій наукової періодики України Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського : Веб-сайт. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/stat.html. — Назва з екрана Національні індекси наукового
цитування
(за матеріалами фахових видань)
Одним із головних показників, який широко використовують в усьому світі для оцінки роботи дослідників і наукових колективів, є індекс цитування. Величина індекса визначається кількістю посилань на працю (прізвище) в інших джерелах. Вчені уважно слідкують за своїм індексом – для всього світу він слугує маяком значимості наукового результату. До прикладу, коли Джозефсон відкрив тунельний ефект, впродовж року на його статтю посилались понад 500 разів. Питання про те, щоб присудити йому Нобелівську премію вирішилось само по собі. Це підтвердило об’єктивність методу. Відомості про цитування вже майже півстоліття використовуються для аналізу наукового знання і складання різного роду рейтингів академічних періодичних видань, наукових колективів і навіть окремих вчених – рейтингів, побудованих на кількісних бібліометричних показниках. В даний час рівень наукових досліджень у світі оцінюється за кількістю публікацій і індексом цитування робіт. Індекс цитування (ІЦ) – загальноприйнятий в науковому світі показник "значимості" праць будь-якого вченого, що оцінює вплив вченого або організації на світову науку, визначає якість проведених досліджень і представляє собою число посилань на публікації науковця в прореферованих наукових періодичних виданнях. В даний момент індекс цитування визнаний однією із найефективніших світових систем наукової інформації. Структура індекса цитування дає змогу виконувати достатньо широкий спектр функцій, головними з яких є: 1. Інформаційний пошук для обслуговування індивідуальних дослідників і наукових організацій. 2. Використання зв’язків між публікаціями для виявлення структури областей знання, спостереження і прогнозування їх розвитку. 3. Оцінка якості публікацій і їх авторів науковою спільнотою. Наявність в науково-освітніх організаціях вчених, які володіють великим індексом, говорить про високу ефективність і результативність діяльності організації в цілому. Найбільш розповсюджений спосіб оцінити наукову якість – це виміряти імпакт-фактор (для журналів) або індекс цитування і індекс Хірша для вчених. Індекс Хірша – наукометричний показник, запропонований у 2005 році американським фізиком Хорхе Хіршем з університету Сан-Дієго (Каліфорнія) в якості альтернативи класичному "індексу цитування" – сумарній кількості посилань на праці вченого. Критерії ґрунтуються на обліку кількості публікацій дослідника і кількості цитування цих публікацій. Тобто, вчений має індекс h, якщо h із його N статей цитується щонайменше h разів кожна. Наприклад, h – індекс рівний 10, означає, що вченим було опубліковано не менше 10 робіт, кожна з яких була процитована 10 і більше разів. При цьому кількість робіт, процитованих меншу кількість разів, може бути будь-якою. В науковій спільноті вважається, що поважний вчений в певній галузі володіє h-індексом понад 10. У нобелівських лауреатів h-індекс складає 60 і більше. Перший індекс цитування пов’язаний з юридичними посиланнями і датується 1873р. В 1960 році Інститут наукової інформації (ISI), заснований Юджином Гарфілдом ввів перший індекс цитування для статей, опублікованих в наукових журналах і, започаткувавши тим самим такий індекс цитування, як "Science Citation Index (SCI)", згодом включив в нього індекси цитування з суспільних наук та мистецтва. Починаючи з 2006 року, з’явились інші джерела таких даних, наприклад Академія Google (Google Scholar), яка є вільно доступною пошуковою системою, що забезпечує повнотекстовий пошук наукових публікацій всіх форматів та дисциплін. Індекс Академії Google включає в себе більшість рецензованих онлайн журналів найбільших наукових видавництв Європи та Америки. Рекламний слоган Академії Google – "стояти на плечах гігантів" – данина вченим, які зробили внесок в розвиток науки впродовж віків та забезпечили основу для нових відкриттів і досягнень. Пошукова система Яндекс створила свій тематичний індекс цитування, який визначає авторитетність інтернет-ресурсів з урахуванням якісної характеристики посилань на них з інших сайтів. Таку якісну характеристику називають "вагою" посилання. Розраховується вона за спеціально розробленим алгоритмом. Провідну роль відіграє тематична близькість ресурсу і сайтів, які на нього посилаються. Сама кількість посилань на ресурс також впливає на значення його тематичного індексу цитування (тІЦ), але цей індекс визначається не кількістю посилань, а сумою їх значимості. Для точного визначення значимості наукових праць важлива не лише кількість посилань на них, але і якість цих посилань. Так, на працю може посилатись авторитетне академічне видання, популярна брошура або розважальний журнал. Значимість таких посилань різна. Ідея індексу цитування надзвичайно проста – як правило, люди, які створюють власний сайт в Інтернеті, з увагою і відповідальністю відносяться до його змісту, а також до змісту того, на що вони посилаються і що таким чином рекомендують своїм відвідувачам. Тематичний індекс Яндексу враховує кількість посилань на сайт з інших сайтів, надаючи тим посиланням різну значимість в залежності від авторитетності сайту, який посилає. Тематичний індекс цитування Яндекса розраховується для всіх ресурсів, посилання на котрі Яндекс знайшов в Інтернеті, за умови, що результативне значення тематичного індексу цитування для цих ресурсів не менше 10. При вимірюванні тематичного індексу цитування враховуються посилання лише з тих ресурсів, які Яндекс проіндексував і за якими він шукає, тобто тільки "російський" інтернет. А це означає, що посилання на російські ресурси, наприклад, із каталогу Yahoo!, не враховуються Яндексом при вимірюванні тематичного ІЦ. При підрахунку тІЦ сайту не враховуються посилання з веб-бордів, форумів, мережевих конференцій та інших ресурсів, в які будь-хто може додавати посилання без контролю зі сторони власника ресурсу. Не враховуються посилання з сайтів, розміщених на безкоштовних хостингах, якщо вони не описані в Яндекс.Каталозі. Тематичний індекс цитування перераховується щотижня. За цей час одні сайти з’являються, інші зникають. Відповідно, змінюються значимість посилань і тематичний індекс цитування ресурсу. Сьогодні існує величезна кількість міжнародних систем цитування (бібліографічних баз даних): Web of Science, Scopus, Web of Knowledge, Astrophysics, PubMed, Mathematics, Chemical Abstracts, Springer, Agris, GeoRef. Найавторитетнішими з існуючих міжнародних систем цитування, чиї індекси визнаються в усьому світі, є "Web of Science" та її конкурент – порівняно молода система "Scopus". Журнали, які входять в ці системи, офіційно визнаються Вищою атестаційною комісією (ВАК). Система "Web of Science" (у минулому Institute for Scientific Information, ISI) – покриває понад 9000 видань англійською і частково німецькою мовами (з 1980 року) та включає в себе три бази: Science Citation Index Expanded (з природничих наук), Social Sciences Citation Index (з соціальних наук), Arts and Humanities Citation Index (з мистецтва та гуманітарних наук). Відсоткове співвідношення між представленими в ресурс Web of Science дисциплінами наступне: 25–27% – технічні та прикладні науки, 30% – соціогуманітарні науки, 43–45% – блок природничих наук (в тому числі 15–18% – науки про землю, біологія, медицина). Система "Scopus" представляє собою найбільшу у світі єдину мультидисциплінарну реферативну базу даних нідерландської видавничої корпорації Elsevier (з 1985р.), наукометричний апарат якої забезпечує облік публікацій науковців і установ, в яких вони працюють та статистику їх цитувань. "Scopus" – найбільш повна база даних наукових публікацій без повних текстів. Однією із основних функцій є вбудована в пошукову систему інформація про цитування. Scopus охоплює понад 18 тис. найменувань науково-технічних і медичних журналів 5 тис. наукових видавництв світу. Щодня оновлювана база даних включає записи до першого тому, першого випуску журналів провідних наукових видавництв. Scopus, на відміну від Web of Science, не включає видання з гуманітарних наук та мистецтву, утримує незначну частину журналів з соціальних наук – не більше 17%, та в процентному співвідношенні більш ширше відображає природничі науки та техніку – 83%. Наукові ресурси, опубліковані після 1996 р., індексуються у базі даних SCOPUS разом зі списками пристатейної бібліографії. Цитованість у базі даних підраховується шляхом автоматизованого аналізу змісту цих списків. SCOPUS – комерційна БД, повна її версія доступна тільки на умовах передплати через веб-інтерфейс. Але є можливість перегляду ресурсів БД SCOPUS в обмеженому режимі Author preview (доступні кількість представлених в БД статей автора, h-індекс, кількість цитувань, affiliation history). Авторам, які бажають, щоб їхні наукові роботи цитувалися в міжнародних БД, рекомендується публікувати їх у періодичних виданнях, індексованих БД SCOPUS. Національна бібліотека імені Вернадського один раз на пів року оприлюднює рейтинг ВНЗ України за даними всесвітньої наукометричної бази SCOPUS. У рейтингу публікуються наукометричні показники вищих навчальних закладів України, впорядковані відповідно до h-індексу, а в його межах – за кількістю цитат. Тобто, чим більше наукових публікацій вишу і чим частіше їх цитують, тим вагоміше місце навчального закладу в рейтингу. Для забезпечення наукових і бібліометричних досліджень у Росії з 2005 року у рамках наукової електронної бібліотеки (еLIBRARY.RU) почали створювати національну базу даних – Російський індекс наукового цитування (РІНЦ). Російський індекс наукового цитування – це національна інформаційно-аналітична система, яка накопичила понад 2 млн. публікацій російських авторів, а також інформацію про цитування цих публікацій із понад 2000 російських журналів. Вона призначена не тільки для оперативного забезпечення наукових дослідів актуальною довідково-бібліографічною інформацією, але є могутнім інструментом, який дає змогу оцінити результативність та ефективність діяльності науково-дослідних організацій, вчених, рівень наукових журналів та інше. Пошук в РНІЦ можливий за прізвищем, тематикою, назвою організації, міста, регіону, країни. В 2009 році в РНІЦ з’явилась нова функція: "Аналіз публікаційної активності автора", яка надає різноманітні статистичні дані, що стосуються кількості статей та їх цитування. У Росії поступово і системно, завдяки потужній зацікавленості, стимулюють молодих вчених до публікації результатів своїх досліджень у міжнародних базах даних. Президія ВАК прийняла Постанову "О зарубежных научных журналах и изданиях, в которых могут быть опубликованы основные научные результаты диссертации на соискание ученой степени доктора и кандидата наук", у якій вказано, що, починаючи з травня 2008 року, до періодичних видань, включених до переліку провідних рецензованих наукових журналів і видань, у яких мають бути опубліковані основні наукові результати дисертації на здобуття вченого ступеня доктора і кандидата наук, належать зарубіжні видання, включені в одну з трьох систем цитування Web of Science Citation Index Expanded (база з природничих наук), Social Sciences Citation Index (з соціальних наук), Агts and Humanities Citation Index (з мистецтва і гуманітарних наук). В Україні індекс наукового цитування базується на аналізі бібліографічних посилань всесвітньовідомих БД: американської Science Citation Index (SCI) та нідерландської Scopus. Ці БД достатньо чітко відслідковують пріоритети різних країн у наукових дослідженнях, у тому числі України, але за окремими напрямками недостатньо повно (відображено публікації всього 35-и українських наукових журналів із 900 існуючих). Проекти щодо використання наукометричної БД Scopus для оцінки наукового потенціалу держави в цілому та окремих суб’єктів наукової діяльності в Україні на рівні вищих органів державної влади почали з’являтися лише у 2009 році. Впродовж року Міністерство освіти і науки України та Національна академія наук України провели ряд консультацій з вищим керівництвом корпорації Elsevir щодо вагомого збільшення номенклатури українських видань, які індексуються у Scopus (до показника 100 – 200 журналів). Стратегічні домовленості з цього питання були досягнуті. Сьогодні за загальним індексом цитування робіт у Scopus Україна займає 33 місце серед майже 270 країн світу. При цьому розподіл внеску українських ВНЗ у загальну скарбничку вкрай нерівномірний. У БД Scopus увійшло лише 90 університетів України. Існує низка причин низької цитованності українських вчених. Одна з найбільш серйозних – мовний бар’єр. Вченого, який не має статей англійською, Scopus узагалі не побачить, бо орієнтується на англомовні матеріали чи метадані (назви публікацій, анотації, прізвища, інколи список літератури). У деяких країнах пробують робити національні рейтинги наукових видань. У Росії це Російський індекс наукового цитування, в Україні – проект НБУВ. Якщо Scopus аналізує публікації і кількісні ознаки намагається перевести в якісні, то НБУВ орієнтується на формальні ознаки такі, як наявність доктора наук у редколегії видання, англомовні анотації тощо. Постійне удосконалення методології дослідження і систематизації індексів цитованості українських вчених дає змогу сподіватись, що цей показник стане одним із найефективніших інструментів оцінки рівня розвитку фундаментальної науки в державі. Внесок України у світову БД науки: 1. Математична фізика, матеріалознавство, хімія – близько 2%. 2. Прикладна фізика – 2,2%. 3. Термодинаміка – 2,4%. 4. Фізична хімія, астрономія, геологія, ядерна фізика – близько 1%. 5. Аерокосмічні дослідження і технології, енергія та паливо – 0,9%. 6. Науки в області психології, генетики, клітинної біології, фізіологї, демографії – 0,2%. 7. Ветеринарія, зоологія, харчування – 0,1% Якщо стаття цитувалась понад 100 разів, це ознака того, що вона має світове значення – до такого автора відносяться з пошаною. В Україні за останніми даними серйозний рейтинг має вчений Платон Костюк. Одна з його робіт цитувалась понад 240 разів. Платон Григорович володар відповідного диплому Інституту наукової інформації США. Відносини з Інститутом наукової інформації США надзвичайно важливі для української науки. В комп’ютерній пам’яті цього інституту зібрані дані з 1969 року. Американські вчені поставили за мету, рухаючись вперед та назад одночасно, ввести в пам’ять машин всі публікації з 1900 року. За рік вони поглиблюються в інформаційний масив на два – чотири роки. Макрозавдання дослідників – визначити індекс цитування статі Енштейна зі спеціальної теорії відносності, надрукованої в 1905 році. Важливо, що Інститут наукової інформації підписав договори з видавництвами наукових журналів, і як тільки підготовлений черговий номер, в інститут надсилаються реферати статей англійською мовою. Так, поки журнал ще друкується, в електронному вигляді він вже розходиться по усьому світі. У сучасному науковому середовищі велика увага звертається на імпакт-фактор журналів. Для їх визначення існують різнопланові національні та міжнародні ресурси. Імпакт-фактор – формальний числовий показник важливості наукового журналу, який показує, скільки разів у середньому цитується кожна опублікована в журналі стаття впродовж двох наступних років після виходу. Водночас із імпакт-фактором розраховується ще один показник – індекс оперативності (immediacy index), який свідчить, наскільки швидко стають відомими у науковому світі статті, опубліковані в журналі. Також можна розрахувати синхронний імпакт-фактор, маючи повні дані із цитування в масиві всіх журналів за один рік. На основі інформації, яка надходить в SСІ, випускаються довідники статистичних даних, що відбивають продуктивність і ступінь використання наукових журналів – Journal Citation Reports (JCR). JCR – показник цитованості журналів, визначає інформаційну значущість наукових журналів. На сьогодні визнано, що імпакт-фактор журналу є одним із формальних критеріїв, за яким можна зіставляти рівень наукових досліджень у близьких галузях знань. Під час присудження грантів, висування на наукові премії (включаючи Нобелівську) експерти неодмінно звертають увагу на наявність у здобувача публікацій у журналах, охоплюваних JCR. Імпакт-фактор журналу – це дріб, знаменник якого дорівнює кількості статей, котрі опублікував цей журнал протягом заданого періоду (зазвичай, це період у два роки), а чисельник – кількість посилань (зроблених за той самий період у різних реферованих джерелах) на вказані вище статті. Індекс цитування критикують як показник, статистично недостовірний, який залежить від області знань (у біологів і медиків він більший, ніж у фізиків, а у фізиків, відповідно, більший, ніж у математиків), від сумарної кількості спеціалістів з того чи іншого розділу науки, від популярності дослідження, віку дослідника, можливостей "накручування", географії журнальних публікацій. Піонером у сфері створення національних індексів наукового цитування є Китай. Наприкінці 80-х років XX ст. центр документації та інформації Китайської академії наук розпочав формування бази даних Chinese Science Citation Database, а Китайський інститут наукової та технічної інформації – бази China Scientific and Technical Papers and Citations. Тематична спрямованість цих баз досить різна: перша з них фокусується на фундаментальних науках, а друга – на прикладних (технічні науки, сільське господарство, медицина тощо). На початок 2000 р. Chinese Science Citation Database містила понад 1 тис. назв китайських журналів, 350 тис. статей і понад 1 млн посилань. База даних надає статистичну інформацію про кількість публікацій провідних університетів країни та науково-дослідних інститутів і статистику розподілу кількості статей за регіонами країни. Тут також представлена інформація про розподіл авторів за віком, статтю, ученим ступенем. З 2007 р. ця база даних інтегрована з платформою Web of Knowledge. Станом на 2010 р. China Scientific and Technical Papers and Citations охоплювала майже 1,4 тис. періодичних видань Китаю і містила понад 180 тис. статей і 550 тис. посилань. При відборі журналів враховувалися такі критерії: реферування видання у світових та китайських реферативних службах; висновки експертів відповідної галузі; наявність в організації-видавця статусу національного наукового товариства; якість опублікованих статей за оцінками експертів; наявність наукового рецензування в редакторському циклі; тираж видання; здатність залучити на свої сторінки відомих авторів; представленість у міжнародних індексуючих службах; наявність у складі редколегії вчених зі світовим ім’ям. Крім того, ставилося завдання підтримувати розвиток журналів у галузях, що тільки зароджуються, особливо на перетині наук, а також включення певної кількості видань з менш розвинутих провінцій Китаю. На початку 2002 р. Китайський інститут наукової та технічної інформації розпочав роботу над ще однією базою даних – Chinese S & T Journals (English Edition) Citation Reports, що складається з 112 англомовних журналів, які видаються на території Китаю. Розробники переконані: база даних сприятиме науковій співпраці між китайськими і закордонними вченими. Наприкінці 90-х років XX ст. Нанкінським університетом та Гонконгським науково-технічним університетом розпочато роботи над проектом створення бази даних Chinese Social Science Citation Index, яка розроблялася для оцінки результатів досліджень соціальних наук у Китаї, наукового потенціалу регіонів та установ, визначення основних груп авторів у предметних галузях. У 2007 р. Chinese Social Science Citation Index вже охоплювала близько 500 журналів, що становило 20 % від усієї сукупності китайських журналів у галузі гуманітарних і соціальних наук. З 1997 р. роботи зі створення національного індексу наукового цитування проводяться і в Тайвані. Відмінною рисою Taiwan Humanities Citation Index є розпис не тільки списку використаних джерел, а просто цитат із тексту. Також враховується мова цитованої роботи. В Японії до створення власного індексу наукового цитування приступили в 1995 р. Розроблення проекту доручили Національному інституту інформатики Японії. Створений ним продукт в англійському варіанті отримав назву Citation Database for Japanese Papers. Тут індексуються лише наукові видання, що виходять друком в Японії. Галузеве покриття охоплює природничі та технічні науки, медицину, сільське господарство тощо. Для кожного періодичного видання розраховується загальна кількість посилань, імпакт-фактор, індекс оперативності. На етапі відбору джерел для індексування перевага надавалася виданням наукових товариств, зареєстрованим у Науковій раді Японії, та виданням, що публікують оригінальні дослідження. Розробники бази даних намагалися підтримувати баланс під час відбору джерел для гармонізації представлення фундаментальних і прикладних наук. Отже, індекс цитування – найоб’єктивніший з усіх доступних на даний час показників успішності професійної діяльності науковця. Формування національних індексів наукового цитування обумовлено недостатньою репрезентативністю у міжнародних наукометричних базах даних публікацій учених неангломовних країн. Тому перспективним вбачається започаткування робіт з формування Українського індексу наукового цитування. Наявність репозитарію "Наукова періодика України", загальнодержавної реферативної бази даних "Україніка наукова" та інституційних депозитаріїв вищих навчальних закладів дозволяють створити такий індекс. Література 1. Особенности работы электронных поисковых систем и заключительные замечания // Сетевой информационный поиск. – 2003. – С.273-283. 2. Копанєва, Є. Національні індекси наукового цитування / Є.Копанєва // Бібліотечний вісник. – 2012. – №4. – С.29-35. 3. Костенко, Л. Наукова періодика в умовах глобалізації / Л. Костенко, О. Жабін // Бібліотечний вісник. – 2012. – №6. – С.64-66. 4. Писляков, В.В. Зачем создавать национальные индексы цитирования? / В. В. Писляков // Научные и технические библиотеки. – 2007. – №2. – С.65-71. – 5. Решетник, Н. Современные системы индекса цитирования научных работ / Н. Решетник // Бібліотечний форум України. – 2008. – №4. – С.5-8. 6. Усачев, А.С. Российский индекс научного цитирования / А. С. Усачев // Библиография. – 2010 – №1. – С.23-27. Інституційні
репозитарії ВНЗ:
переваги створення та проблеми розвитку Новітні наукові дослідження є необхідною складовою забезпечення інформаційних потреб фахівців будь-якої сфери діяльності. Сьогодні всесвітня мережа Інтернет надає можливість вільного доступу до світових наукових ресурсів шляхом поширення ідеї відкритого доступу. Відкритий доступ (Open Access) – це безкоштовний, швидкий доступ до повних текстів наукових і навчальних матеріалів, публікацій рецензованих наукових журналів в режимі реального часу, орієнтований на будь-якого користувача глобальної інформаційної мережі. Міжнародний рух відкритого доступу до наукових знань стрімкими темпами набирає силу. Величезний внесок у цей рух внесли вчені, що працюють у галузі фізики високих енергій Національної лабораторії Лос-Аламоса в США, які в 1991 р. створили перший і найбільший репозитарій відкритого доступу, що на сьогодні нараховує понад 700 тис. файлів з повними текстами статей. Важливими віхами цього руху стали Будапештська ініціатива відкритого доступу (2002 р.) і Берлінська декларація щодо відкритого доступу до наукового і гуманітарного знань (2003 р.). Вони рекомендували створювати інституційні електронні архіви відкритого доступу до наукових публікацій, а вченим – самоархівувати свої публікації в цих архівах. Існує багато доказів, що дослідницькі статті, архівовані науковцями у відкритому доступі, цитують набагато частіше, ніж статті з традиційних журналів. А індекс цитування на сьогоднішній день є найоб’єктивнішим показником успішності професійної діяльності науковців. Отже, відкритий доступ робить дослідження набагато впливовішими, допомагає збільшити інвестиції у науку та уникнути втрати часу і ресурсів на їх дублювання. Ідею відкритого доступу підтримали провідні міжнародні асоціації науковців, видавців, бібліотекарів, такі як SLA, IFLA, CILIP, SPARC, LIBER, eIFL та ін., а також впливові організації – ЮНЕСКО, Єврокомісія, Європейська дослідницька рада, Асоціації Європейських університетів. Найважливішими для науки ВНЗ є "Рекомендації" робочої групи з відкритого доступу Асоціації Європейських університетів, які були прийняті 26 березня 2008 р. (Барселона, Іспанія): 1. університети повинні розвивати інституційні політики та стратегії щодо контролю за якістю результатів досліджень (у т.ч. через статті) для ширшого їх розповсюдження, максимізації їхнього бачення, доступності та наукового впливу; 2. для досягнення цього найкращим є створення інституційного репозитарію чи участь у спільному (міжуніверситетському) репозитарії. Інституційні репозитарії мають враховувати найкращий досвід (враховуючи рекомендації DRIVER та подібних проектів), бути сумісними з OAIPMH протоколами, бути інтероперабельними; 3. університетські інституційні політики мусять вимагати від дослідників самоархівування їхніх наукових публікацій; 4. університети повинні включати питання захисту авторських прав у свої системи управління (intellectual property rights (IPR) management); університети несуть відповідальність за інформуваня дослідників про прозору та зрозумілу систему копірайтів. Таким чином, суттєву роль у реалізації ідеї відкритого доступу до наукових публікацій мають інституційні репозитарії – публічно доступні архіви наукових, дослідницьких та освітніх організацій, в яких члени спільноти розміщують свої опубліковані й підготовлені до друку статті та інші матеріали науково-дослідної та науково-організаційної діяльності. Репозитарії виконують дві стратегічно важливі для університету функції – по-перше, забезпечують академічні комунікації між дослідниками, збільшуючи конкуренцію і знижуючи монополізм наукових журналів, по-друге, є кількісним показником якості проведених наукових досліджень у конкретному університеті, а отже, формують імідж і репутацію університету як центру наукових досліджень. У створенні, підтримці та пропаганді репозитаріїв беруть активну участь університетські бібліотеки. Відкритий доступ змінив стратегію розвитку бібліотек, надавши більш широкі партнерські можливості для інформаційної підтримки наукових досліджень, управління базами даних, забезпечуючи якість електронних ресурсів та їх активний обмін. Дослідники можуть долучитися до підтримки руху відкритого доступу для отримання якнайкращого ефекту від своїх публікацій, самоархівуючи їх у репозитарії та суттєво збільшуючи таким чином читацьку аудиторію. Україна активно підтримує політику відкритого доступу та створення інституційних репозитаріїв. У постанові Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні" (грудень 2005 р.), відкритий доступ названий одним із пріоритетів розвитку інформаційного суспільства в Україні, та вказано на необхідність забезпечення відкритого безкоштовного Інтернет-доступу до результатів наукових досліджень, здійснених за рахунок бюджетних коштів. У Законі України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 рр." (січень 2007 р.) йдеться про необхідність створення електронних інформаційних ресурсів в архівах, бібліотеках, музеях, НДІ, ВНЗ; про відкритий доступ до результатів наукових досліджень, виконаних за рахунок коштів державного бюджету України; про розробку програмного забезпечення, заснованого на відкритому коді. Підтримали відкритий доступ до знань і ректори вищих навчальних закладів України, які підписали "Ольвійську хартію". А нещодавно учасниками 19-ї міжнародної конференції "Крим 2012: Бібліотеки та інформаційні ресурси у сучасному світі науки, культури, освіти і бізнесу" було прийнято Кримську декларацію відкритого доступу, де схвалено принципи свободи доступу до інформації. Зараз в Україні діє корпоративний проект "Електронна бібліотека України: створення Центрів знань в університетах України" (ELibUkr). Мета проекту – інтеграція української академічної спільноти до світової науки, подолання відірваності від світового наукового контексту. Важливо, що система обміну інформацією між Україною та світовою академічною громадою двонаправлена: передбачає не лише використання світових інформаційних наукових ресурсів, але й створення та розповсюдження власних наукових здобутків вчених України через об’єднану систему університетських репозитаріїв (відкритих електронних архівів) та відкритих електронних журналів. Cтворення Центрів знань як ресурсних, інформаційних та тренінгових центрів є інструментом вирішення цих завдань. Ще одне завдання Центрів – подолання проблеми низької якості наукових досліджень та університетської освіти. Маючи можливість вільного обміну інформацією, думками, поглядами, студенти та науковці отримують змогу співставити рівень своїх досліджень, їх актуальність зі світовим контекстом. Хмельницький національний університет приєднався до проекту у 2011 році. В цьому ж році Вченою радою університету було затверджено Положення про репозитарій ХНУ. Електронний архів (ElaKhNU) функціонує на основі програмного забезпечення DSpace. Підтримується як зовнішній сервер індексації, так і свій власний, що робить вміст архіву швидкодоступним в пошукових системах Інтернет. Архів побудований за типовою структурою інституційних репозитаріїв. Публікації поділені за фондами та зібраннями, де фондами (спільнотами) є факультети та бібліотека. В репозитарії розміщуються публікації вчених університету, статті з наукових університетських журналів, монографії, навчально-методичні матеріали, доповіді тощо. DSpace надає можливість ієрархічного перегляду за фондами та зібраннями, пошуку за авторами, заголовками, темами, датами публікації та розміщення. DSpace підтримує колективне наповнення і редагування з розподілом прав доступу та керування авторськими правами поданих матеріалів. Репозитарій поповнюється документами шляхом самоархівування твору автором або шляхом передачі документа до наукової бібліотеки, яка бере на себе обов’язок допомогти вченим в архівації їх робіт. При цьому автор повинен підписати авторський договір і надати свою роботу зі списком ключових слів до неї на трьох мовах: українською, російською та англійською. Розміщення матеріалів здійснюється згідно методичних рекомендацій роботи з інституційним репозитарієм ElaKhNU. Для забезпечення ефективного контролю за роботою репозитарію до нього підключена система статистики, що дозволяє збирати досить докладну інформацію про його роботу: кількість відвідувачів, кількість візитів та їх тривалість, пошукові ключові фрази і слова, посилання на репозитарій із зовнішніх джерел, найбільш популярні сторінки та інше. Система також дає змогу відслідковувати статистику переглядів кожного фонду або зібрання, яка відображає загальну кількість відвідувань, кількість відвідувань за місяць, найбільшу кількість переглядів за країнами та містами. Оброблені належним чином дані дозволяють робити висновки та прогнози щодо розвитку електронного архіву. Популяризація такого нового для університету сервісу серед вчених є важливою складовою частиною реалізації проекту. У НБ ХНУ пропаганда руху відкритого доступу здійснюється на всіх інформаційних масових заходах. Презентація інституційного репозитарію займає основне місце на інформаційно-ділових зустрічах з професорсько-викладацьким складом університету ("Дні кафедри"). Обговорення з викладачами проблем розвитку електронного архіву допомагає виявити потреби авторів та їх очікування від репозитарію, покращити якість відбору статей, виявити недоліки наповнення. Інституційний репозитарій набуває визнання за рахунок популярності наукових досягнень університету і підвищує престиж, рейтинг навчального закладу та його науковців. Введення в дію репозитарію дає установі високу ступінь контролю над результатами досліджень своїх співробітників, уможливлює керування їхніми науковими та навчальними матеріалами з найбільшою ефективністю. Тому надзвичайно важливою проблемою розвитку електронного архіву є його змістовне наповнення. Якісне наповнення та функціонування залежить від багатьох факторів, врахування яких є обов’язковим завданням бібліотекаря. Створюючи репозитарій, необхідно звертати увагу на науковість, різноманітність та оригінальність матеріалів, охоплення різних галузей знань. Важливим фактором є також наявність публікацій англійською мовою, що надає можливість доступу та збільшує кількість звернень зарубіжних дослідників до матеріалів архіву. Позитивно впливає на популярність репозитарію і його репутацію розміщення не тільки наукових, але й науково-методичних документів, що забезпечують зв’язок процесу створення нових знань і процесу їх поширення через викладання. Отже, приділяючи належну увагу рекламі репозитарію, загальним питанням створення та підтримки його роботи необхідно не забувати про питання ефективності електронних архівів, що передбачає тісну співпрацю з науковцями. Практика створення електронних архівів в Україні, на жаль, виявила проблему ізольованості та дублювання інформації. Так, багато електронних версій наукових статей вітчизняних вчених одночасно представлені і в репозитаріях університетів, і в зібранні "Наукова періодика України" Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, яка на сьогодні містить понад 700 тисяч електронних версій статей з 1,8 тис. часописів. При цьому, зібрання "Наукова періодика України" є одним із найпопулярніших наукових ресурсів Інтернет, а інтенсивність використання публікацій репозитаріїв залишається досить незначною. Ресурси інституційних репозитаріїв, на жаль, не так часто використовуються бібліотечними фахівцями для створення тематичних оглядів, інформування професорсько-викладацького складу, складання інформаційних списків літератури, виконання віртуальних довідок тощо. Тому популяризація електронних архівів є одним з найважливіших завдань бібліотек ВНЗ. Відкритий доступ та інституційні репозитарії розглядаються сьогодні як нова модель наукових комунікацій. Просуваючи ідеологію відкритого доступу, університетська бібліотека у повній мірі забезпечує розвиток академічної науки і освіти на основі сучасних інформаційних технологій. Створення інституційних репозитаріїв підвищує престиж та рейтинг як університету, так і самої бібліотеки, тому необхідно надзвичайно відповідально ставитись до проблеми якісного наповнення електронного архіву. Література 1. Бакуменко, Л. Корпоративні інституціональні репозитарії бібліотек вищих навчальних закладів: відкритий доступ до наукових публікацій [Текст] / Л. Бакуменко // Вісник книжкової палати. – 2012. – №10. – С. 18–22. 2. Гришина, О. А. Университетские репозитории как инструмент формирования исследовательского капитала [Электронный ресурс] О. А. Гришина, О. В. Сагинова // Человеческий капитал и профессиональное образование. – 2012. – № 1. – С. 8–12. – Электрон. журн. – Режим доступа: http://business.rea.ru/humancapital/issue1/grishina-saginova.pdf. – Загл. с экрана. 3. Земсков, А. И. Системы открытого доступа к информации: причины и история возникновения [Текст] / А. И. Земсков, Я. Л. Шрайберг // Научные и технические библиотеки. – 2008. – № 4. – С. 16–29. 4. Колесникова, Т. Формування комунікаційних відносин при організації бібліотекою інституційного репозитарію ВНЗ [Текст] / Т. Колесникова // Вісник книжкової палати. – 2011. – № 7. – С. 15–18. 5. Назаровець, С. Репозитарії вищих навчальних закладів України у системі наукової комунікації [Текст] / С. Назаровець // Вісник книжкової палати. – 2012. – № 8. – С. 25–30. 6. Про відкритий доступ [Электронный ресурс]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.ukma.kiev.ua/news/addm/about_OA.pdf. – Назва з екрану. 7. Цветкова, В. А. И снова об Открытом доступе к информационным ресурсам как перспективной модели распространения научного знания [Электронный ресурс] / В. А. Цветкова, Е. Павловска. – Текст. дан. – Режим доступа: http://www.gpntb.ru/win/inter-events/crimea2012/disk/027.pdf. – Загл. с экрана. З досвіду колег Популяризація наукових публікацій
університетської спільноти через Інституційний репозитарій ХНУ Реагуючи на виклики сьогодення, бібліотеки вишів ХХІ століття сформулювали свою головну мету і перспективи розвитку, які передбачають створення сучасного рівня інформаційного забезпечення освітньої та наукової діяльності університетів на основі впровадження багатофункціональної автоматизованої бібліотечно-інформаційної системи; запровадження оперативного доступу користувачів наукових бібліотек до максимально широкого кола інформаційних ресурсів з наданням різноманітного спектра сервісних послуг. Актуальними на сьогоднішній день для бібліотек залишаються питання організації відкритого доступу та створення інституційних репозитаріїв у бібліотеках ВНЗ. Минуло лише 20 років від появи першого електронного архіву arXiv.org, який у 1991р. створив фізик Пауль Гінспарг з Національної лабораторії Лос Аламос (США), організувавши сервіс е-публікацій робіт з фізики високих енергій, щоб фахівці могли, виклавши свої препринти чи вже опубліковані роботи, дискутувати та обмінюватися думками. Наразі це один з найбільших відкритий електронний архів, який докорінно змінив парадигму наукової комунікації в галузі фізики. На теперішній час вже понад 25 мільйонів наукових статей, дисертацій, матеріалів конференцій тощо вільно доступні в Мережі. Їх представляють 6000 назв світових академічних журналів та майже 2000 відкритих архівів (репозитаріїв), серед яких 44 українських. Науковці публікують результати досліджень, щоб засвідчити свої права на ці результати, а також, щоб надати можливість іншим на них посилатись. Але сьогодні жодна бібліотека, організація не може передплачувати всі наукові журнали в галузі, в якій працюють її науковці. Тому дослідники не завжди вчасно дізнаються про важливі для них статті і не завжди мають можливості доступу до них. Змінює цю ситуацію в умовах розвитку інформаційного суспільства існування відкритого доступу до інформації через електронні бази даних, інституційні репозитарії, прямий обмін з колегами. Всесвітня мережа (World Wide Web) надає можливість науковцям зробити результати їхніх досліджень доступними всім, всюди та повсякчас. Це стосується статей у наукових журналах, в тому числі й не передплачуваних бібліотекою, а також інших різновидів наукових публікацій – доповідей на конференціях, дисертацій, звітів про дослідження тощо. Таку можливість називають відкритим доступом (Open Access). Кожен науковець може долучитись до підтримки руху відкритого доступу для отримання якнайкращого ефекту від своїх публікацій. Сьогодні відкритий доступ до інформації забезпечується двома шляхами: золотим – через журнали відкритого доступу, всі статті яких вільно й безперешкодно доступні кожному та зеленим — через архіви (репозитарії) відкритого доступу, які створюються через депонування та самоархівування вченими своїх праць у відкритих електронних архівах, відповідно до стандартів Open Archives Initiative. Україна активно підтримує ці два шляхи організаціі відкритого доступу. В січні 2009 року на її території стартував проект під назвою E-LibUkr "Електронна бібліотека: створення центрів знань в університетах України". Англо-український словник бібліотечних термінів тлумачить "repository" як сховище (архівних матеріалів, рукописів, книг, електронних документів). Українська Вікіпедія визначає: "Інституційний репозитарій — електронний архів для тривалого зберігання, накопичення та забезпечення довготривалого та надійного відкритого доступу до результатів наукових досліджень, що проводяться в установі". Найбільш поширеним і відомим є визначення К.Лінча: "Університетський інституційний репозитарій – набір сервісів, які університет пропонує членам своєї громади для управління та розповсюдження цифрових матеріалів, створених в інституції та членами інституції". На наш погляд, найбільш влучне визначення подається у меморандумі Коаліції Наукових Публікацій та Академічних Ресурсів (SPARC): "Інституційний репозитарій – цифрові колекції, що містять та зберігають інтелектуальні здобутки одного науковця чи цілої спільноти". Таким чином, можна констатувати, що основне призначення інституційного репозитарію – накопичення, систематизація та зберігання інтелектуальних продуктів університетської спільноти, а також поширення цих матеріалів у відкритому доступі засобами Інтернет-технологій у середовищі світового науково-освітнього співтовариства. Наукова бібліотека Хмельницького національного університету (далі Бібліотека) першою серед бібліотек Хмельниччини розпочала в 2011 році створення інституційного репозитарію університету (ElarKhNU). Повна назва ElarKhNU англійською мовою – Electronic Archive Khmelnitskiy National University. Основна мета інституційного репозитарію — сприяти зростанню популярності університету шляхом представлення його наукової продукції у глобальній мережі; збільшити цитованість наукових публікацій вчених, викладачів, аспірантів, магістрів, студентів чи працівників будь-якого структурного підрозділу університету шляхом забезпечення постійного вільного та безкоштовного доступу до них через мережу Інтернет; створити надійну і доступну систему обліку, накопичення, систематизації та зберігання в електронному вигляді повних текстів творів. Адреса репозитарію в Інтернеті: http://library.tup.km.ua:8080/jspui/. Сьогодні Хмельницький національний університет (далі ХНУ) — це вищий навчальний заклад європейського рівня підготовки фахівців нової генерації, який має потужний професорсько-викладацький потенціал, модернізовану матеріально-технічну базу та сучасні інноваційні технології навчання. Університет засновано у червні 1962 року. За півстоліття свого функціонування він пройшов непростий шлях становлення, неодноразово реорганізовувався, підвищуючи свій статус. Указом Президента України від 21.08.2004 р. №954/2004 Хмельницькому державному університету за загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності та вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки надано статус національного. В університеті функціонує 7 факультетів, 45 кафедр, навчально-науковий процес забезпечує 81 доктор наук, професори та 453 кандидати наук, доценти. Підготовка майбутніх фахівців здійснюється за 39 напрямками освітньо-кваліфікаційної підготовки. Плідно функціонують п'ять спеціалізованих вчених Рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій. Проводиться підготовка науково-педагогічних кадрів в аспірантурі за 21 спеціальністю та в докторантурі за чотирма спеціальностями. Завдяки тісним науковим та навчальним зв'язкам з університетськими центрами США, Росії, Польщі, Грузії, Молдови, Білорусі, Казахстану, Литви, Німеччини, Великобританії та інших країн викладачі й студенти мають можливість брати участь у різноманітних конкурсах, проводити спільні наукові дослідження, проходити стажування, продовжувати навчання за кордоном. У процесі багаторічної наукової діяльності у виші сформовано 19 потужних наукових шкіл, які очолюють провідні науковці, знані в Україні і за кордоном, створено 28 навчально-науково-виробничих комплексів. За останні три роки науковцями університету отримано більше ста патентів на винаходи і корисну модель, а всього отримано 550 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. На сьогодні університет є засновником і видавцем п'яти фахових журналів: "Вісник Хмельницького національного університету. Технічні науки" (гол. ред. – Скиба М.Є.); "Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки" (гол. ред. – Скиба М.Є.); "Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах" (гол.ред. – Троцишин І.В.); "Проблеми трибології" (гол. ред. Кузьменко Н.М.); "Порівняльна професійна педагогіка" (гол. ред. – Бідюк Н.М.). За результатами досліджень учених університету щорічно виходять друком сотні статей, у т.ч. в зарубіжних наукових журналах з високим імпакт-фактором, що виводить результати досліджень у міжнародний науковий обіг. Тільки за останні дев'ять років опубліковано 13390 наукових статей (2012 р. – 1630 наукових статей, серед яких 110 в закордонних журналах); видано 436 монографій та підручників з грифом МОН України з різних галузей науки як в нашій державі, так і за кордоном; отримано 274 патенти. Активно до наукової діяльності з перших років навчання залучаються студенти — з 7000 студентів денної форми навчання в наукових гуртках займається 2100 осіб. Все це говорить про високий та постійно зростаючий науковий потенціал ХНУ. Сьогодні університетське середовище є найоптимальнішим для використання існуючих і створення нових інформаційних ресурсів, подальшого розвитку інформаційних і комунікаційних технологій. Інституційний репозитарій є частиною загальної електронної колекції ХНУ. Управління ElarKhNU здійснює Координаційна рада з роботи над університетським репозитарієм, до якої входять: проректор з наукової роботи, директори ІКЦ та Бібліотеки, заступник директора, завідувач відділу інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення (ВІТКЗ) книгозбірні. Бібліотека виступає координатором і основним виконавцем процесу створення ElarKhNU. Співробітниками Бібліотеки розроблено (затверджено на вченій Раді ХНУ 28 грудня 2011р.) "Положення про Репозитарій Хмельницького національного університету"), що регламентує роботу ElarKhNU, визначає його принципи та політику, основну мету і завдання. В методичних рекомендаціях "Робота з інституційним репозитарієм ElarKhNU. Для викладачів, аспірантів, студентів" висвітлюється загальний опис ElarKhNU, надається інформація про відкритий доступ, про переваги самоархівування, детально описується процес реєстрації та входу користувача в репозитарій, етапи розміщення електронних документів та їх пошук та ін. При виборі програмного забезпечення вивчено досвід створення репозитаріїв багатьох бібліотек вишів. Перевагу отримало програмне забезпечення DSpace, розробки Массачусетського технологічного інституту, що підтримує протокол обміну метаданими OAI-PMN (Open Access Initiative Protocol for Metadata Harvesting), дозволяючи тим самим інтегрувати електронний репозитарій у міжнародні реєстри ROAR, OpenDOAR та інші. DSpace – це вільне та відкрите програмне забезпечення, призначене для керування цифровими даними, яке підтримує: · збереження різноманітних даних – книг, статей, тез, препринтів, матеріалів конференцій, фото-, відео-, аудіоматеріалів, сканованих об’єктів, наборів дослідницьких даних, засобів візуалізації та симуляції, дистрибутивів ПЗ, навчальних об’єктів тощо; · повнотекстовий пошук та перегляд за фондами, зібраннями, авторами, · назвами, ключовими словами тощо; · колективне наповнення, редагування та рецензування з розподілом прав доступу; · керування авторськими правами поданих матеріалів (авторський · договір супроводжує кожен, поданий автором, примірник матеріалу); · обмін даними за протоколом Open Archives Initiative Protocol for Metadata Harvesting (OAI-PMH), що дозволяє створювати сервіси з використанням метаданих із багатьох репозитаріїв – спеціалізовані пошукові системи, дисциплінарні, територіальні та міжнародні реєстри електронних архівів і публікацій тощо. Структура університетського інституційного репозитарію складається з окремих спільнот. Спільнотою в репозитарії може бути будь-який науковий підрозділ університету (факультет, кафедра, бібліотека, дослідницький центр тощо), що займається науковою діяльністю та зареєстрований в інституційному репозитарії. Депозиторами архіву можуть бути науковці, викладачі, співробітники, студенти та аспіранти ХНУ (за рекомендацією наукового керівника), які мають змогу розміщувати матеріали в репозитарій як самостійно, так і доручивши архівування координатору ElarKhNU (співробітнику бібліотеки). В університетський репозиторій ElarKhNU можна включати статті, монографії, підручники, методичні матеріали, тематичні збірки, матеріали конференцій, наукові публікації працівників ХНУ, здійснені в інших видавництвах (за умови відсутності заборони на їх розміщення в репозитарії з боку видавництв), автореферати дисертацій, що захищені науковцями вишу, інші матеріали наукового, освітнього або методичного призначення за бажанням їх автора. За видами електронних ресурсів інституційний репозитарій також не має обмеження. Не має обмежень і хронологічним рамкам цих документів. Бібліотека постійно здійснює рекламу інституційного репозитарію ХНУ: під час виступів на вчених радах ВНЗ; проведенні інформаційних заходів; в ЗМІ; на Web-сайтах бібліотеки та університету; організує тематичні книжкові виставки; проводить активну персональну роз'яснювальну роботу серед університетської спільноти щодо переваг відкритого доступу та репозитарію для науковців. Всі ці заходи сприяють формуванню позитивної думки в університетській спільноті щодо розбудови інституційного репозитарію ElarKhNU, підвищують імідж Бібліотеки. Використання та розвиток репозитарію вигідне і для науковця, і для наукового підрозділу, і для університету в цілому. Відкритий доступ до робіт вчених – це світова практика. Для студентів це ще один крок на шляху до підвищення якості отримання освітніх послуг у нашому університеті. Для науковців – це фіксація авторського права і можливість спілкування в міжнародному науковому співтоваристві. Література 1. Електронні бібліотеки України: технології, що об'єднують людство" // Вісник книжкової палати. – 2012. – №4. – С.51. 2. Андрухів, А.І. Засоби популяризації наукових публікацій університету в середовищі WWW / А. І. Андрухів, Д. О. Тарасов // Сучасні проблеми діяльності бібліотеки в умовах інформаційного суспільства. – 2011. – С.193-201. 3. Бакуменко, Л. Корпоративні інституціональні репозитарії бібліотек вищих навчальних закладів: відкритий доступ до наукових публікацій / Л.Бакуменко // Вісник книжкової палати. – 2012. – №10. – С.18-22. 4. Бруй О. Інституційний репозитарій: перші кроки / Оксана Бруй // Бібліотечний форум України. — 2006. — №4. — С. 14-17. 5. Колесникова, Т. Формування комунікаційних відносин при організації бібліотекою інституційного репозитарію ВНЗ / Т. Колесникова // Вісник книжкової палати. – 2011. – №7. – С.15-18. 6. Ярошенко, Т. Зелений шлях відкритого доступу. Репозитарії та їх роль у науковій комунікації: перші двадцять років / Т. Ярошенко // Бібліотечний вісник. – 2011. – №5. – С.3-10. Аналіз діяльності книгозбірень-учасників проекту
"Зведений електронний каталог бібліотек Хмельниччини" Створення Зведеного електронного каталога бібліотек Хмельницької області (ЗвЕК) – це перший етап формування єдиного інформаційно-комунікаційного простору бібліотек Хмельницької області. Мета проекту -організація зведеного електронного ресурсу для інформаційного забезпечення освітніх потреб, розкриття потенціалу інформаційних ресурсів бібліотек – учасниць проекту, а також підвищення якості бібліотечно-інформаційного обслуговування та розширення інформаційних можливостей користувачів. Ініціатором даного проекту в жовтні 2010 р. виступила наукова бібліотека Хмельницького національного університету. На нараді – семінарі директорів бібліотек ВЗО Хмельницького методичного об’єднання було винесено на обговорення основні положення та пропозиції щодо створення зведеного електронного каталога бібліотек Хмельницької області та пропозиція запровадження його, як спільного інформаційного продукту бібліотек-партнерів на основі об’єднання ЕК бібліотек-учасниць. До проекту долучилися провідні бібліотеки міст Хмельницького та Кам’янець-Подільського, які працюють із студентством та учнівською молоддю і мають значні за обсягом фонди. Доступ до "Зведеного електронного каталога бібліотек Хмельницької області" організований з web-сайту НБ ХНУ за адресою http://lib.khnu.km.ua/asp/php_zk/page_lib.php. Першими учасниками проекту стали наступні бібліотеки : · Наукова бібліотека Хмельницького національного університету; · Хмельницька обласна бібліотека для юнацтва; · Наукова бібліотека Кам’янець-Подільского національного університету ім. І.Огієнка; · Бібліотека Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії. Згодом приєднались: · Бібліотека Хмельницького торговельно-економічного інституту; · Хмельницька міська централізована бібліотечна система. Зведений електронний каталог бібліотек Хмельницької області відкритий для участі бібліотек різної відомчої належності Хмельницької області, які відповідають мінімальним вимогам, що пред’являються до учасників проекту: використання автоматизованих технологій, наявність доступу до Інтернет. Наша співпраця обумовлюється "Положенням про зведений електронний каталог бібліотек Хмельницької області", "Інструкцією про формування та використання зведеного електронного каталога бібліотек Хмельницької області" і носить некомерційний характер. Важливим є той факт, що в роботі над зведеним електронним каталогом використовуються внутрішні ресурси бібліотек без залучення зовнішнього фінансування, необхідні витрати, пов’язані з виконанням робіт, кожна бібліотека бере на себе. Пропозиції, що надаються, та принципові питання, що виникають в процесі спільної роботи, обговорюються та вирішуються колегіально. Керівництво зведеним каталогом бібліотек Хмельницької області, координація роботи бібліотек– учасниць здійснюється Радою учасників проекту. Рішенням наради учасників проекту обов’язки Центру методичної та технічної підтримки ЗвЕК покладено на наукову бібліотеку Хмельницького національного університету. Щодо технології формування та використання зведеного ЕК – каталог формується як єдиний інформаційний продукт на основі об’єднання окремих даних електронних каталогів бібліотек-учасниць. Передача даних з ЕК для ЗвЕК проводиться щомісячно у визначений термін до Центру методичної та технічної підтримки ЗвЕК на електронних носіях окремим файлом. Центр методичної та технічної підтримки зведеного ЕК перевіряє надані бібліотеками-учасницями дані, підтверджує отримання та об’єднує їх в єдиний ЗвЕК. Оновлення даних зведеного ЕК проводиться один раз на квартал, або в залежності від фінансових можливостей бібліотек-учасниць (чи є нові надходження). ЗвЕК нараховує 262152 тисячі записів на 10 вересня 2013 року: ХНУ – 138573 ХОБЮ – 70825 НБ КПНУ – 17217 ХТЕІ – 16333 ХГПА – 9977 ХМЦБС – 9227 На сторінці ЗвЕК встановлено посилання "Статистика звернень до зведеного каталога бібліотек Хмельницької області". Вибравши бібліотеку та період часу, ви зможете отримати дані по кількості звернень до ЕК конкретної бібліотеки та загальну кількість відвідувань. Наприклад: 1831 відвідування – з 01.01.2013 по 20.09.2013 7325 відвідувань – з 01.01.2011 по 01.08.2013 Для проведення тематичного пошуку формулюється тема і вибирається бібліотека-учасниця. Також на головній сторінці справа розміщено класифікатори кожної із учасниць-бібліотек, за якими можна вести пошук необхідної інформації. Подання інформації в класифікаторах різне: ХНУ – визначення без індексу УДК; ХГПА – спочатку індекс ББК, за ним – визначення; НБ КПНУ – спочатку індекс УДК, за ним – визначення; ХМЦБС – визначення без індексу ББК; ХОБЮ – спочатку індекс ББК, за ним – визначення. При формуванні запитів використовуються типові поля – автор, назва, рік видання, вид документа, місце видання, видавництво, УДК, анотація. Пошук інформації проводиться по всій базі даних зведеного ЕК , результат пошуку виводиться на екран. Наприклад, Ліна Костенко. Записки українського самашедшого
При занесенні даних в зведений ЕК проводиться перевірка за наступними полями: автор, назва, рік видання, видавництво, відомості про відповідальність, номер тому головного документу, назва частини головного документа. Аналізуючи наповнення зведеного ЕК записами, потрібно зауважити, що вони не завжди коректні. Так, у процесі занесення документів допускались типових помилок: 1. Неправильно визначався тип документу. 2. По-різному внесено авторів документу. 3. Граматичні помилки. 4. Технічні помилки. Різна повнота опису документу – наявні деякі відмінності в підходах до бібліографічного опису, що негативно впливає на якість БЗ і зведеного електронного каталога в цілому. В результаті є по два – три однакових записи, але з помилками.
Згідно ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання пункт 5.5.3 – Ім'я, назва видавця, видавництва приводиться у тому вигляді, як вони подані в джерелі інформації – повністю – Русский язык, Новый учебник; пункт 5.3.3.1 – Ім'я, назва видавця, видавництва приводиться в короткій формі, яка забезпечує його розуміння – Издательство Уральского университета – Изд-во Урал. Ун-та. Необхідно чітко дотримуватися правил опису згідно ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання. Рішення про скорочення чи не скорочення назви видавництва має прийматися колегіально на засіданні Ради учасників проекту. Зведений ЕК потребує планування поточного та планового редагування записів ЕК. При впровадженні даного проекту фахівці ВІТКЗ зіткнулися з певними труднощами, пов’язаними, насамперед, з використанням в бібліотеках-учасницях різних АБІС. Це причина певних розбіжностей в технології заповнення полів бібліографічних записів, тому після їх імпортування необхідним етапом є подальше редагування. Ряд технологічних завдань вдалося вирішити на програмному рівні через процедуру глобального коригування при імпорті БЗ. З метою впорядковування процесів обміну бібліографічними записами і єдиного підходу до формування Зведеного електронного каталога учасникам пропонуються для використання наступні регламентуючі документи : Створення предметних рубрик (тем): Інструкція /Затв. методрадою 07.12.2000. Методика предметизації документів: Рекомендації/ Чабан К.А., Яковлева Л.В. /Затв. методрадою №2 від 30.06.2004. На часі – розширення складу учасників "Зведеного електронного каталога бібліотек Хмельницької області", удосконалення окремих технологічних процесів та програмного забезпечення, спільна генерація нових бібліотечно-інформаційних ресурсів та послуг. На головній сторінці розташовано сервіс "Замовлення по МБА", в перспективі – розробка сервісу по електронній доставці документів. Спільна діяльність з питань створення ЗвЕК вимагає тісних професійних зв’язків і певної кваліфікації працівників. За час існування проекту налагоджені певні технологічні процеси, розроблена методична документація. Незважаючи на різну відомчу належність, ми об'єдналися у спільній справі по створенню Зведеного електронного каталога бібліотек Хмельницької області, що дасть можливість підвищити соціальну роль бібліотек та сформувати позитивний імідж у місцевому співтоваристві. Список використаної літератури 1. Мілясевич, І. Зведений каталог місцевих видань: проблемні питання методики ведення / І. Мілясевич // Бібліотечна планета. – 2013. – №1. – С.19-23. 2. Павленко, Т. Модель корпоративного проекта по формированию сводного электронного каталога: из опыта медицинских библиотек Украины / Т. Павленко // Бібліотечний форум України. – 2010. – №1. – С.21-26. 3. Зведений каталог періодичних видань бібліотек міста Чернігова // Режим доступу : http://libkor.com.ua/index.php?id=3&sid=3 - Назва з екрана. 4. Зведений електронний каталог "Ресурси бібліотек м. Миколаєва" // Режим доступу : http://e-catalog.mk.ua/- Назва з екрана. 5. Зведений електронний каталог медичних бібліотек України: погляд учасника проекту (Наукова бібліотека Харківського національного медичного університету (НБ ХНМУ) 6. Режим доступу :http:repo.knmu.edu.ua/handle/ 123456789/526- Назва з екрана. 7. Зведений систематичний краєзнавчий каталог (ЗвСКК) Рівненської державної обласної бібліотеки // Режим доступу : http://rdob-blog.ucoz.ua/news/retrokonversija _zvedenogo_sistematichnogo_kraeznavchogo_ katalogu/2011-07-03-119- Назва з екрана. 8. "Зведений електронний каталог ДІФ системи НТІ" // Режим доступу : http://www.uintei.kiev.ua/ viewpage.php?page_id=67 - Назва з екрана. Чабан К.А.,
головний спеціаліст управління культури, національностей та релігій облдержадміністрації Веб-сайти публічних бібліотек Хмельницької області
як засіб підтримки і розвитку читання Розвиток і підтримка читання є одним із напрямків реалізації культурної політики у Хмельницькій області. Задоволенню інформаційних запитів громадян сприяють публічні бібліотеки, які надають доступ до друкованих та електронних джерел інформації. Інформатизація бібліотек робить можливим створення на їх базі Інтернет-центрів, власних інформаційних ресурсів у мережі Інтернет, які доступні цілодобово. Сегмент публічних бібліотек Хмельницької області у мережі Інтернет у 2013 році представлено 22 веб-сайтами та 17 блогами, з яких 2 блоги створено сільськими бібліотеками. Кількість відвідувачів веб-сайтів публічних бібліотек за рік зросла з 123 до 218 тисяч, тобто майже вдвічі. Кількість відвідувань веб-сайтів обласних книгозбірень збільшилась кількісно з 102,5 до 121,3 тисяч, проте їх частка у загальному обсязі зменшилась на користь відвідувачів веб-сайтів районних та міських бібліотек. Поява та зростання популярності бібліотечних мережевих ресурсів стали можливі завдяки проведеним організаційним та господарським заходам. Інформатизація публічних бібліотек області здійснювалась на виконання Національної програми інформатизації, прийнятих на місцевому рівні розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 28.07.2008 року №393/2008-р "Про підготовку до реалізації в області Міжнародного проекту "Глобальні бібліотеки", відповідних планів заходів місцевих державних адміністрацій, Обласної програми розвитку культури на період до 2012 року. Загалом від грантової діяльності та за підтримки бюджетів, починаючи з 2008 року, парк комп’ютерної техніки публічних бібліотек збільшився з 188 до 580, а частка комп’ютерів, підключених до мережі Інтернет з 87 до 459 одиниць, що склало 80% від усіх (див. Таблицю 1). За умовами реалізації проекту "Глобальні бібліотеки/Бібліоміст" працівники бібліотек-учасниць пройшли фахову підготовку в регіональному тренінговому центрі на базі обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. Островського та стали надавати мешканцям нові послуги в Інтернет-центрах, створювати та представляти у мережі Інтернет власні інформаційні ресурси. Табл.1. Кількість комп’ютерів у публічних бібліотеках області
На веб-сайтах публічних бібліотек користувачам доступна інформація про документи бібліотечних фондів, їх електронні каталоги, у тому числі зведені та корпоративні. Обсяг власних баз даних публічних бібліотек становить 844,9 тисяч записів, з них в електронних каталогах – 522,3 тисячі записів. На веб-сайті обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. Островського зведений краєзнавчий каталог формується з 2005 року і налічує 22 тисячі записів. На веб-сайтах обласної бібліотеки для юнацтва та Хмельницької центральної міської бібліотеки представлено зведений каталог 6 бібліотек, який налічує 253,7 тисяч записів, з них 70,8 тисяч записів – електронний каталог бібліотеки для юнацтва. На веб-сайтах читачі бібліотек знайдуть інформацію про послуги бібліотек та умови їх отримання. Серед послуг Ярмолинецької районної бібліотеки: покращення навичок роботи з ПК, зв’язок з рідними і друзями по Skype, спілкування в соціальних мережах, правові консультації, інформаційні послуги з працевлаштування, замовлення квитків на транспорт, проведення екскурсій, вивчення іноземних мов, переклади текстів, доступ громадян до офіційної інформації, новини регіону. Завдяки реалізації гранту Програми сприяння Парламенту України ІІ (ПСП ІІ) у 87 публічних бібліотеках області створені Центри та Пункти доступу громадян до офіційної інформації органів влади у мережі Інтернет. За умовами гранту учасникам надсилається правова література; працівники пройшли навчання та можуть надати кваліфіковану допомогу жителям в пошуку правової інформації. На сайтах бібліотек-учасників проекту представлено повнотекстові версії деяких видань, зокрема, до інформаційного вісника "Правова країна" на веб-сайті Полонської районної бібліотеки. Популярність правових ресурсів у громадян зростає. У 2012 році послугами Центру в обласній універсальній науковій бібліотеці імені М. Островського скористались 1650 користувачів, у 2013 році їх кількість сягнула 2200. Власні видання бібліотек на веб-сайтах представляють бібліографічні покажчики, дайджести, статистичні щорічники, сценарії просвітницьких заходів; краєзнавчі розвідки про видатних подолян, які прославили край; історичні довідки; календарі знаменних і пам’ятних дат; анотовані щорічні каталоги "Книга Хмельниччини"; довідково-інформаційні, методичні розробки; узагальнені матеріали з досвіду роботи; огляди преси та інша краєзнавча інформація. Професійний інтерес працівників бібліотек представляють сторінки з офіційною інформацією, інструкціями, консультаціями, порадами, підсумками соціологічних досліджень, підбірками корисних посилань. Щорічно бібліотеки пропонують відвідувачам провести змістовно вільний час, долучитись до заходів з відзначення видатних дат вітчизняної історії та культури, відвідати презентації нових книг, взяти участь у конкурсах, стати членом 587 клубів за інтересами, серед яких – клуби домогосподарок і молодих матерів, краєзнавців, письменників-початківців, з вивчення народних обрядів, юридичного спрямування, органічного землеробства, дискусійні тощо. Координацію та контроль за діяльністю публічних бібліотек області здійснює управління культури, національностей та релігій облдержадміністрації, яким з 2012 року підтримується власний веб-сайт. З метою активізації використання в бібліотеках новітніх інформаційних технологій, виявлення та запровадження в практику бібліотек передового досвіду за наказом управління від 9.04.2013 року № 132 н, у 2013 році проведено обласний огляд-конкурс центральних бібліотек на кращу організацію роботи з використання новітніх інформаційних ресурсів "Бібліотека. Інтернет. Користувач", переможцем якого стала Хмельницька центральна міська бібліотека. Реалізація регіональної політики Хмельницької області у галузі підтримки читання доводить потребу в розвитку у бібліотеках інформаційних комп’ютерних та Інтернет-технологій. Перспектива функціонування веб-сайтів бібліотек вбачається у створенні корпоративних ресурсів, забезпеченні взаємовикористання ресурсів бібліотек та інформаційних центрів, а також ресурсів органів влади, місцевого самоврядування, наукових центрів, центрів надання адміністративних послуг тощо. До цього зобов'язують Ініціативи "Партнерство "Відкритий Уряд" та "Публічні бібліотеки – мости до електронного урядування". Використана література: 1. Про Національну програму інформатизації : Закон України від 4.02.1998 року в редакції Закону України від 02.12.2012// Верховна Рада України: Електронний інформаційний ресурс.- Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/74/98-%D0%B2%D1%80 2. Про затвердження плану заходів з впровадження Ініціативи "Партнерство "Відкритий Уряд": Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.07.2012 року №514-р //Верховна Рада України : Електронний інформаційний ресурс.- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-2012-%D1%80 3. Про затвердження Плану організації та впровадження Ініціативи "Публічні бібліотеки - мости до електронного урядування" у 2013 році: Наказ Міністерства культури України від 01.03.2013 року №135.- 5с. 4. Про підготовку до реалізації в області Міжнародного проекту "Глобальні бібліотеки": Розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 28.07.2008 року №393/2008-р.-8с. 5. Про план заходів з реалізації в області Ініціативи "Партнерство "Відкритий Уряд": Розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 27.06.2013 року №203/2013-р.- 4с. 6. Про Обласну програму розвитку культури на період до 2012 року : Рішення сесії Хмельницької обласної ради від 01 жовтня 2008 року №15-17/2008.- 15с. 7. Про проведення обласного огляду-конкурсу центральних бібліотек на кращу організацію роботи з використання новітніх інформаційних ресурсів "Бібліотека.Інтернет.Користувач": Наказ управління культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації від 09.04.2013 року №132 н.-6с. Козицька Тамара Степанівна, заступник директора з автоматизації та комп’ютеризації Хмельницької міської централізованої бібліотечної системи [email protected] На основі аналізу успішних сайтів бібліотек запропоновані критерії, які допоможуть підвищити популярність бібліотечного сайту серед Інтернет-користувачів. Критерії
популярності бібліотечного сайту
Представлення бібліотеки у мережі Інтернет є запорукою конкурентоспроможності бібліотечної установи у сучасному світі. Сайт називають "віртуальним обличчям" бібліотеки в мережі. Кількість бібліотечних інтернет-сайтів та блогів постійно збільшується, тому важливо для бібліотечного сайту мати своє "обличчя", стати успішним та популярним. У місті Хмельницькому функціонує міська централізована бібліотечна система, до складу якої входять 15 бібліотек. Для візуалізації в мережі Інтернет інформаційного життя усіх міських бібліотек був створений офіційний сайт, який розпочав роботу 16 вересня 2011 року. З того моменту і до сьогодні ресурс доступний за адресою: www.cbs.km.us. За підсумками Всеукраїнського конкурсу бібліотечних Інтернет-сайтів 2012 року сайт Хмельницької міської централізованої бібліотечної системи (ЦБС) визнаний одним з кращих в Україні, а колектив працівників нагороджено грамотою Міністерства культури України та Української бібліотечної асоціації. Маємо повне право назвати сайт ЦБС успішним. Досвід інформаційного наповнення успішних сайтів може служити орієнтиром й для інших бібліотечних сайтів, які уже працюють або тільки планують розпочати роботу. Контент цих сайтів – свідчення великих трудових затрат бібліотечних працівників та їх професійної творчості. Дійсно, сайт – це проект, який потребує багато часу для його створення та підтримки, тому важливо, щоб він був затребуваний у Інтернет-аудиторії. На нашу думку, можна визначити наступні критерії, які визначають популярність бібліотечного сайту: 1. Контент сайту: інформативність та достовірність, актуальність та унікальність інформації. 2. Візуальна зручність та комфортність для користувачів. 3. Зворотний зв’язок з користувачами. 4. Наявність додаткових бібліотечно-інформаційних сервісів. 5. Аналітичні дослідження для оцінки ефективності роботи. 6. Реклама, позитивний імідж. 7. Готовність ділитися секретами успіху з колегами. Без контенту немає і сайту. Насамперед, необхідно постійно підвищувати якість інформації, тобто наповнювати сайт цікавим та необхідним контентом, що гарантовано зацікавить відвідувачів сайту, зокрема його цільову аудиторію. Необхідно не тільки звертати увагу на регулярність оновлення новин, але й указувати дату актуалізації вмісту розділів сайту. Періодично необхідно перевіряти, щоб на сайті не було "мертвих" посилань. Дуже важлива грамотність на сайті. Неприпустимою є наявність граматичних помилок, використання вузькопрофільної лексики, абревіатур. Бажано, щоб стиль спілкування був легким для сприйняття, вирізнявся повагою до читача. Навіть така деталь, як сторінка гумору, має значення. Найбільш популярною є довідкова інформація, яка відповідає на питання: "Що це?", "Як знайти?", "Де ще можна подивитися?", "Як дізнатися детальніше?", "А чи є ще щось подібне?". Важливою є і повнотекстова інформація (повні тексти книг і статей, оцифровані видання тощо), яка може стати основою електронної бібліотеки. Усі матеріали повинні публікуватися з урахуванням авторських та суміжних прав правовласників. Правова та ліцензійна чистота вимагає відповідності послуг, представлених на сайті бібліотеки, чинному законодавству. Зацікавити користувача може і унікальна інформація, яка є тільки на вашому сайті. Наприклад, на сайті Хмельницької міської ЦБС такі матеріали зібрані у розділі "Наше місто". Там відвідувач сайту може знайти унікальну інформацію про Хмельницький та хмельничан, яка є найпопулярнішою на сайті. Це дає можливість не лише підвищувати відвідуваність сайту, але й розкривати та популяризувати фонди бібліотек, які використовуються при підготовці матеріалів. Інформація, яка публікується на сайті, повинна бути достовірною, з посиланнями на використані джерела, з іменами та контактними даними авторів представлених матеріалів. Необхідно постійно співпрацювати з авторами, структурувати рубрики сайту, підбирати для них лаконічні та зрозумілі назви, займатися художньою обробкою інформації, дотримуючись єдиного стилю на сторінках сайту. Крім текстів, користувачів на сайті можуть зацікавити інші цифрові колекції, такі як презентації, відеоролики, графічні зображення. Для їх розміщення можна використовувати "хмарні" сервіси, щоб не обтяжувати сайт. Як результат, саме контент-підтримка здатна підвищити рейтинг сайту. Якісне інформаційне наповнення сайту – це той контент, що відповідає запитам користувачів. Інакше, якою б повною та точною не була інформація, вона не буде користуватися попитом і усі зусилля авторів пропадуть марно. Не варто забувати про навігацію на сайті. Непродуманість цього елементу ускладнює роботу та може відштовхнути користувача. Зручність навігації – це наявність: спільного меню, карти сайту, пошуку по сайту, кнопок повернення, підказки (на якій сторінці знаходиться відвідувач). Це допоможе йому одразу добратися до необхідного місця на сайті, швидко повернутися на головну сторінку, не заблукати у багаторівневому меню. А найголовніше – заощадити час користувача на пошук потрібної сторінки та необхідної інформації. Звісно, необхідно враховувати і швидкість доступу до ресурсу та завантаження даних. На сайти, як правило, потрапляють за ключовими словами (при пошуку найрізноманітнішої інформації), тому вони у контенті сайту набувають значення посилань та можуть привести користувачів на бібліотечний сайт. Значну увагу необхідно приділяти наявності та коректності метаінформації, яка повинна полегшити роботу пошукових роботів. Мається на увазі назва сторінки, ключові слова, теги, опис сторінки, альтернативна інформація, опис Dublin Core тощо. При наповненні сайту бажано перевіряти коректність його представлення в основних браузерах (Internet Explorer, Mozilla Firefox, Opera, Google Chrome), відкриття на мобільних пристроях (смартфони, планшети). Дизайн сайту – це не дрібниця, він дуже цінується користувачем. Бажано, щоб загальний стиль оформлення сайту відповідав корпоративному стилю закладу, його фірмовій рекламі. Звичайно, ознакою гарного сайту є його естетичність та привабливість. Важливою є візуальна зручність відображення інформації, стильова єдність розділів. Необхідно орієнтуватися на Інтернет, де люди не звикли читати, а лише, в основному, переглядати. Порада: більше стандартизації в оформленні текстів, списків, заголовків. Зробіть заголовки більшими, тексти – меншими і простішими, розбавте сухий текст ілюстраціями, фоторядом. У користувачів гарне враження про сайт виникає, коли власники ресурсу вітають їх добрими словами, дають настанови щодо навігації, вказують на розташування нових та актуальних матеріалів. Важливою є наявність вичерпної інформації про бібліотеку (структуру, ресурси, послуги, режим роботи). Зручно, коли розташовані на видному місці контактні дані бібліотеки: адреса та телефон, електронна адреса, бланк для листа або запитання. Інтерактивність – це завжди можливість ведення діалогу, двостороннього обміну інформацією. Тому обов’язковим на сайті є зворотний зв’язок з користувачами. Інтерактивними формами спілкування можуть бути гостьові книги, довідкові служби, опитування, вікторини, використання соціальних мереж. Дуже популярні сервіси, де можна "поговорити" з бібліотекарем неофіційно, наприклад: форуми та блоги. Це дає можливість розуміння потреб, очікувань користувачів від бібліотеки, дослідження інтересів потенційних відвідувачів. У перспективі ці користувачі можуть стати "реальними" читачами. Інтерактивність, безумовно, зростає, коли на сайті наявні додаткові бібліотечно-інформаційні сервіси (віртуальна довідка, електронна доставка документів тощо). Важливо, щоб ці віртуальні послуги були якісними, щоб не було відмов, критичних зауважень на адресу служби тощо. Бібліотека не завжди може оперативно реагувати на запити користувачів у службі віртуальної довідки. Мало запровадити послугу, необхідно і підготувати спеціалістів, які будуть професійно її реалізовувати. У нагоді стане користувачеві бібліотечного сайту наявність і коректна робота онлайнового електронного каталогу і/або забезпечення доступу до корпоративних каталогів. Вдячні бібліотекарям будуть постійні користувачі, якщо на сайті будуть представлені нові надходження, віртуальні виставки, посилання на корисні для користувачів джерела і сайти (рекомендована вебліографія). Для того, щоб сайт був стабільним та життєздатним, необхідно прописати всі умови функціонування його сервісів у Положенні, де чітко визначити, у тому числі, і відповідальність працівників за різні напрямки роботи з сайтом. Веб-аналітичне дослідження сайту допоможе оцінити його рейтинг та ефективність. Відслідковування ефективності бібліотечного сайту досягається за допомогою використання спеціалізованих програмних засобів (лічильників). Статистика дає цінну інформацію для власника ресурсу – бібліотечної установи, сприяє покращенню інформаційного наповнення сайту, плануванню технічних та методичних рішень з його подальшої підтримки та розвитку. Працівниками сектору автоматизації Хмельницької міської ЦБС регулярно проводиться веб-аналітичне дослідження відвідуваності сайту та поведінки користувачів, формується рейтинг найбільш популярних сторінок, аналізуються пошукові запити для удосконалення метаінформації та системи гіперпосилань. Популярності не буває без реклами. Необхідно при кожній можливості рекламувати сайт бібліотеки, розповідати про його ресурси та можливості для користувачів. Допоможе і позитивний імідж, який забезпечується усіма попередніми критеріями, про які говорилося раніше. У місті Хмельницькому серед усіх закладів культури лише у бібліотеки є свій сайт, тому актуальною є чутливість бібліотек до культурного життя міста. Так, на сайті запроваджено проект "Мистецький вернісаж", що має на меті познайомити всіх із культурно-мистецьким життям нашого міста. Це додало нам популярності серед закладів культури міста та їх відвідувачів. Необхідно бути вдячними за допомогу партнерам бібліотеки, спонсорам, кращим користувачам, розміщуючи інформацію про них на сторінках сайту. Якщо партнери розмістять посилання на ваш сайт у себе, це підвищить рейтинг сайту вашої установи у пошукових системах. Інновацією для бібліотек є розміщення QR-кодів як у самій бібліотеці, так і на її сайті. За допомогою сучасних мобільних пристроїв, які зараз активно використуються, користувач може завантажити будь-яку інформацію, що ви закодуєте: візитку бібліотеки, посилання на сайт, короткі відомості про контент сайту тощо. Наприклад, у центральній бібліотеці QR-код з посиланням на бібліотечний сайт розміщений на зовнішньому фасаді приміщення, там доступний Інтернет через Wi-Fi, тому з вулиці, не заходячи у бібліотеку, можна потрапити на сайт. Відвідувачами сайту є не тільки цільова аудиторія бібліотек, але й колеги-бібліотекарі. Готовність ділитися секретами свого успіху з колегами забезпечить вам популярність ресурсів сайту і серед бібліотечної аудиторії. Це допоможе бібліотечним працівникам не повторювати чужих помилок та не накопичувати своїх. Найважливішим критерієм популярності бібліотечного сайту є бажання стати корисним для інших. Не останніми чинниками є креативність, творчий та організаційний підхід, новаторство, сміливість, ентузіазм, заповзятість, наполегливість. Треба не боятися експериментувати, тому що на будь-який контент завжди знайдеться хоча б один користувач, якого він зацікавить. Список використаних джерел: 1. Бібліотечна кухня : 32 рецепти від успішних сучасних бібліотек. – К., 2013. – 83 с. 2. Білостоцький О. А. Підвищення популярності бібліотечного веб-сайту в мережі Інтернет / О. А. Білостоцький // Матеріали ІІІ Міжнародного форуму "Проблеми розвитку інформаційного суспільства", 20-23 листоп. 2012 р., м. Київ. Частина ІІ / Асоціація "Інформатіо-Консорціум", УкрІНТІ. – К., 2012. – С.11-15 3. Гайсина А. Контент-менеджер – проводник в виртуальном мире / Аниса Гайсина // Библиотека. – 2010. – №3. – С.27-28. 4. Ганзикова Г. Сайт – "лицо" учреждения / Галина Ганзикова // Библиотека. – 2010. – №2. – С.47-52. 5. Козицька Т. С. Розвиток інформатизації Хмельницької міської централізованої бібліотечної системи / Т. С. Козицька // Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції "Хмельниччина в контексті історії України" / ред. кол. Баженов Л. В. (голова), Єсюнін С. М. (співголова, відповід. редактор) та ін. – Хмельницький, 2012. – С. 314-318. Таланчук Оксана Болеславівна, зав. сектора електронної бібліотеки відділу інформаційних технологій і комп’ютерного забезпечення НБ ХНУ Огляд наповнення сайтів
бібліотек ВЗО
Хмельницького методичного об’єднання Розвиток інформаційних технологій та впровадження їх у повсякденне життя суспільства приводить до того, що люди вже не уявляють свою діяльність без них. Бібліотеки перетворюються зі звичайних організацій, які зберігають опубліковані документи і організовують їх використання, у потужні інформаційні центри, які функціонують у мережі Інтернет. Тому перед сучасними бібліотеками постало завдання створити умови, які б задовольнили новий тип інформаційних користувачів. Розвязанням цього завдання стало створення веб-cайтів бібліотек. Веб-сайти дають виняткову можливість бібліотекам розширювати свою діяльність, охоплюючи все більшу кількість користувачів, а також презентувати себе та свої здобутки, створюючи тим самим позитивний імідж. Перевагою веб-сайтів є те, що бібліотеки можуть не лише краще забезпечувати інформаційні потреби користувачів, а й представляти на розгляд широкому колу свої інформаційно-аналітичні продукти, знайомити з послугами, які вони надають та інформувати про свою діяльність. Веб-сайти надають доступ до інформації віддаленим користувачам і є зручними у користуванні. Користувачі в будь-який час можуть ознайомитись з необхідною інформацією тієї чи іншої бібліотеки, перебуваючи в будь-якому місці. Сьогодні впевнено можна стверджувати, що бібліотечні веб-сайти стали органічною частиною обслуговування. Зазвичай розвиток бібліотечного веб-сайту розпочинається зі сторінки, на якій вказується загальна інформація про книгозбірню: склад та структура фондів, режим роботи, структура бібліотеки, контактна інформація, правила користування, перелік послуг, коротка інформація про історію бібліотеки. Практика створення веб-сайтів різних організацій дозволяє сформувати низку загальних вимог, яким повинні відповідати й віртуальні представництва бібліотек. Вони базуються на загальних критеріях якості веб-серверів. До ключових показників якості яких належать: – глибина змісту; – простота навігації; – стабільність інформаційних ресурсів; – оперативність оновлення інформації; – доступність для користувачів; – єдність дизайну всіх розділів. Крім загальних вимог до створення веб-сайтів, актуальними є завдання, які постають перед сайтами бібліотек: 1. Безпроблемне та швидке входження на веб-сайт бібліотеки з будь-якої пошукової системи, створення позитивного іміджу бібліотеки, а також популяризація інформації про діяльність установи. 2. Інформування користувачів про інформаційну діяльність бібліотек, а саме: про створення та функціонування інформаційно-аналітичної, бібліографічної та довідкової продукції. 3. Забезпечення належних умов для швидкого і якісного пошуку інформації на сайті. Це завдання можна виконати, створивши пошукове вікно, карту сайту. Актуальним для користувачів є пошук та підбір необхідної літератури за допомогою "Віртуальної довідки". Це відбувається таким чином: користувач надсилає інформаційний запит в електронній формі, а фахівець відповідає на сайті бібліотеки в розділі "Віртуальна довідка". 4. Інформування про події (наукові конференції, презентації, виставки, дні відкритих дверей та ін.), заплановані в бібліотеці, тобто стрічка новин. Постановка цього завдання вкрай важлива і для користувачів, і для бібліотеки, адже саме таким чином відбувається двостороння співпраця бібліотеки з користувачами. З одного боку, бібліотека підвищує свій рейтинг, поширює інформацію про свою діяльність, а з іншого – у відвідувачів виникає унікальна можливість відвідати інформативні виставки, розширити коло захоплень. Надання доступу до бібліотечних продуктів (електронних каталогів, бібліографічних матеріалів, інформаційно-аналітичної продукції), а також забезпечення доступу до повнотекстової літератури. Виконання цього завдання задовольнило б чималу потребу користувачів у повнотекстовій інформації. Виходячи з поставлених завдань, проаналізуємо сайти бібліотек Хмельницького обласного методичного об'єднання, до якого входять: 1. Наукова бібліотека Кам’янець-Подільского національного університету ім. І.Огієнка (НБ КПНУ); 2. Наукова бібліотека Подільського державного аграрно-технічного університету (НБ ПДАТУ); 3. Наукова бібліотека Хмельницького університету управління та права (НБ ХУУП) 4. Бібліотека Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (ХГПА); 5. Бібліотека Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту (ХКТЕІ); 6. Наукова бібліотека Хмельницького національного університету (НБ ХНУ), яка є обласним методичним центром. Важливе завдання веб-сайту бібліотеки – створення позитивного іміджу – частково вирішується на головній сторінці, адже це його обличчя. Головна сторінка розкриває особливості структури веб-сайту та функціонування розділів, відкриває для користувачів найважливішу, найсвіжішу інформацію про діяльність бібліотеки. Цим створюється перше враження про сайт та організацію в цілому, формується певний імідж бібліотеки серед відвідувачів. На жаль, власні веб-сайти мають не всі бібліотеки обєднання. Бібліотека Хмельницького університету управління та права має свою сторінку. Посилання знаходиться на головній сторінці веб-сайту навчального закладу у розділі "Структурні підрозділи". На веб-сторінці бібліотеки можна знайти: інформацію про працівників книгозбірні, загальну інформацію, історичну довідку, адреси провідних бібліотек України, правила користування бібліотекою, інформацію про відділи бібліотеки, послуги та контакти, основну БД "Електронний каталог", фотогалерею. У розділі "Вебліографія" – адреси електронних бібліотек, посилання на періодичні видання з профілюючих спеціальностей університету. У розділах "Бібліотекарю" та "Мистецтво спілкування" висвітлено посилання на спеціалізовані сайти та корисні поради бібліотекарям. Щодо БД "Електронний каталог", то варто зауважити, що посилання переміщає на головну сторінку веб-сайту університету. Бібліотека Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії також має свою сторінку на сайті вишу. У розділі "Підрозділи академії" висвітлюється 4 посилання: коротка інформація про бібліотеку, структура бібліотеки, перелік періодичних видань академії та новини бібліотеки. Приємно, що розділ "Новини" – активний, в ньому подається інформація про події книгозбірні, оголошення. Також ця інформація відображається у головній стрічці новин академії. Далі зупинимось на веб-сайтах бібліотек, які зробили крок вперед і мають свої веб-сайти, якими активно користуються відвідувачі. На веб-сайт бібліотеки Кам’янець-Подільского національного університету ім. І.Огієнка можна зайти за електронною адресою http://library.kpnu.edu.ua/. Коли відкривається веб-сайт, перед нами постає головне вікно, де можна ознайомитись з історією наукової бібліотеки. Тут же розміщено назви розділів: · Головна. · Дирекція. · Анкета. · Контакти. Зліва є компактне меню, яке складається з блоків: · Про бібліотеку. · Сторінка читача. · Акції. · Хроніка бібліотечного життя. · Інформаційні ресурси. · Інформаційні ресурси в Інтернет. Ці розділи в свою чергу діляться на більш конкретні рубрики, куди можна перейти за гіперпосиланнями. В центрі – БД Зведений ЕК бібліотек Хмельницької області, який ведеться спільно з бібліотеками ХНУ, ХКТЕІ, Хмельницькою обласною бібліотекою для юнацтва. Це дозволяє користувачеві отримати додаткову інформацію про те, де в межах міста та області знаходиться потрібний йому документ. Наявність такого електронного бібліографічного продукту дає можливість бібліотекарям за відсутності необхідних матеріалів замовити їх з іншої бібліотеки та надати користувачеві на традиційному носієві або електронною поштою. Такий принцип спілкування дозволяє забезпечити високу оперативність отримання інформації. У рубриці "Сторінка читача" містяться: · Положення про наукову бібліотеку. · Правила користування дипломними та магістерськими роботами. · Правила користування науковою бібліотекою. · Положення про облік, збереження та використання дисертаційного фонду. · Електронні інформаційні ресурси бібліотеки (Запитуєте? Відповідаємо!), де користувачі мають змогу отримати відповіді щодо користування електронними ресурсами книгозбірні. В розділі "Хроніка бібліотечного життя" висвітлено найновіші події, факти та оголошення бібліотеки. Варто звернути увагу на рубрику "Інформаційні ресурси". Тут є інформація про нові надходження, цікаві та змістовні віртуальні виставки. Можна переглянути видання та публікації бібліотеки (довідково-бібліографічні видання, календар знаменних і пам'ятних дат, бюлетень з проблем вищої школи, періодичні видання в науковій бібліотеці КПНУ, персональні та бібліографічні покажчики, матеріали конференцій та інше). У розділі "Обмінний фонд. МБА" розміщено Правила користування МБА та перелік документів до обміну. У розділі "Інформаційні ресурси в Інтернет" досить широкими є посилання на електронні ресурси та повнотекстові електронні видання: · Електронні бібліотеки. · Бібліотеки загальнодержавного значення. · Обласні бібліотеки. · Спеціальні бібліотеки (бібліотеки науково-дослідних установ, навчальних закладів). · Науково-інформаційні центри. · Державні наукові та галузеві бібліотеки Білорусі, Росії. · Бібліотеки вищих навчальних закладів країн світу. В цілому, веб-сайт має гарне наповнення, приємний дизайн. Слід зауважити, що інформація на сайті оновлюється. І наостанок, зупинимося на сайті НБ ХНУ, який є акумулятором інформаційних електронних ресурсів і має розгалужену структуру, а інформаційні ресурси згруповані за видами діяльності. Сьогодні сайт розміщено на окремому сервері з реальною адресою в мережі Інтернет – http://library.khnu.km.ua/. Перш за все, тут максимально повно представлені власні інформаційні продукти: ЕК, повнотекстові документи, нові надходження, матеріали конференцій та семінарів, наукові публікації співробітників, бібліографічна інформація, а також інформація про послуги читачам, історію книгозбірні та її сучасну наукову, методичну, просвітницьку та корпоративну діяльність тощо. Основними БД є : · Електронний каталог. · Електронна бібліотека. · Віртуальна довідка. · Зведений електронний каталог бібліотек Хмельницької області. Внизу сторінки міститься посилання-інформація на Історію бібліотеки, Структуру книгозбірні та Пам'ятка читача НБ ХНУ. Електронний каталог НБ ХНУ відображає весь активний фонд бібліотеки та створює основу для виконання різноманітних запитів користувачів. Пошукові форми, розроблені інженерами-програмістами бібліотеки, дають змогу здійснювати пошук як по всьому ЕК, так і в окремо в БД: "Підручники", "Методичні посібники", "Періодичні видання", "Автореферати дисертацій" тощо. Електронна бібліотека Хмельницького національного університету – повнотекстова БД, яка містить наукові, навчальні, методичні, нормативні документи, періодичні видання і доступна для авторизованих користувачів з будь-якої точки доступу до мережі Інтернет. Література представлена за різними галузями знань. Щоденно електронна бібліотека поповнюється новими документами. Переглядати новинки можна у розділі "Нові надходження до електронної бібліотеки". Частиною загальної електронної колекції наукової бібліотеки ХНУ став інституційний репозитарій Хмельницького національного університету (повна назва ElarKhNU). Для віддалених користувачів на сайті книгозбірні працює віртуальна довідкова служба, яка дозволяє за допомогою консультанта значно скоротити час самостійного пошуку користувачем та дає можливість одержати інформацію за певною темою. Новини та оголошення книгозбірні можна переглянути на головній сторінці веб-сайту. Блок "Інформаційні ресурси" створений на допомогу навчальному процесу та науковій роботі університету й сприяє ефективному пошуку інформації. База даних "Вища школа" містить інформаційні списки з проблем вищої освіти. БД "Праці вчених університету", "Публікації викладачів" відображають наукову та педагогічну діяльність професорсько-викладацького складу. БД "Публікації про університет" містить інформацію про діяльність Хмельницького національного університету. В базі даних "Бібліотеки в Інтернет" представлені адреси бібліотек та інформаційних центрів. "Навігатор Інтернет-ресурсів за профілем університету" – це анотований путівник по сайтах, що містять матеріали на допомогу навчальному процесу. База даних "Освіта в Інтернет" містить інформацію про навчальні заклади України та систему освіти за кордоном. У розділі "Наукова робота" представлено бібліографію праць вчених університету конференції бібліотеки, наукові публікації працівників бібліотеки ХНУ, документи, що регламентують діяльність книгозбірні. Блок "Просвітницька робота" надає перелік масових заходів, віртуальних виставок, оглядів художньої літератури "Радимо почитати", які яскраво розкривають зміст традиційних фондів книгозбірні за допомогою сучасних мультимедійних технологій. У правій частині головної сторінки сайту розміщені блоки: · Формуляр читача. Кожен читач бібліотеки може отримати інформацію про видані йому документи та термін їх повернення, ввівши шифр читацької картки у поле "формуляр читача". · Сторінка викладача. Розміщено БД " Книгозабезпеченість навчального процесу ХНУ" та "Система комплектування", за допомогою яких викладачі можуть здійснювати замовлення нової літератури через Інтернет та слідкувати за наявністю відповідних джерел для забезпечення навчальних дисциплін. · Методичне об'єднання — ресурс, спрямований на допомогу бібліотекам вишів по сприянню розвитку та вдосконаленню основних методів і форм бібліотечної та бібліографічно-інформаційної діяльності. · МБА. · Наші партнери, меценати. · Обмінний фонд. · Періодичні видання. · Наукові публікації. Анотована повнотекстова БД, яка містить понад 12 тис. публікацій з наукових журналів "Вісник Хмельницького національного університету", "Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах", "Проблеми трибології", інформаційного бюлетеня "Бібліотека в освітньому просторі", збірника "Актуальні проблеми гуманітарних та природничих наук" і дає можливість користувачеві здійснювати пошук за автором, назвою та тематичним спрямуванням статті. · Публікації про бібліотеку. Велику кількість звернень має електронний ресурс "Хмельницький національний університет у дзеркалі періодичних видань", який створено до 50-річного ювілею Хмельницького національного університету. Він містить статті з державних та регіональних газет і журналів, що висвітлюють розвиток і життя університету та наукової бібліотеки за період 2001–2011 років. Отже, розвиток веб-сайтів набуває в діяльності бібліотек все більшого значення. Веб-сайт формує імідж бібліотеки в інформаційному просторі, тому від того, наскільки привабливим є веб-сайт (інформаційно, функціонально, естетично), судять про бібліотеку. Проаналізувавши електронні ресурси книгозбірень ВЗО Хмельницького методичного об’єднання, можна стверджувати, що бібліотеки, які мають активні веб-сайти, знайшли гарний спосіб популяризації своєї діяльності, пришвидшення та вдосконалення інформаційного обслуговування користувачів. Основні завдання, які постають перед бібліотечними працівниками – це постійне оновлення інформаційного наповнення та вдосконалення структури й можливостей веб-сайту. Задля тісної співпраці з широкою аудиторією користувачів, а також заохочення молоді до підвищення свого культурного і освітнього рівня. Література 1. Грогуль, О. Аналіз веб-сайтів обласних бібліотек (на прикладі Рівненської державної обласної бібліотеки та Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Д. І. Чижевського) [Текст] / О. Грогуль // Вісник Львівського ун-ту. Серія книгозн. бібліот. та інф. технол. - 2012. - Вип. 7. - С. 172–181. 2. Нежурбіда, Г. Г. Веб-сайти медичних бібліотек України: основні концепції побудови та тенденції розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://library.gov.ua/html/pok_pr/12/77.doc. – Назва з екрану. 3. Трачук, Л. Електронні бібліографічні ресурси на сайтах бібліотек вищих навчальних закладів України // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. – Львів, 2009. – Вип. 4. – С. 153–166. 4. Філіпова Л. Питання змісту бібліотечних Web-сайтів в Інтернеті // Бібліотечна планета. – 2003. –№ 3. – С. 12–15. 5. Швецова-Водка, Г. Обласна бібліотека в інтернет-просторі [Текст] / Г. Швецова-Водка // Бібліотечний форум України. - 2013. - №1. - С.15-19. 1. Загальні положення та терміни. 1.1.Положення про репозитарій (електронний архів) ВНЗ (вказати назву закладу) – далі – Репозитацій визначає основні поняття, склад, призначення та завдання і регламентує основні засади організації та управління електронним архівом університету. 1.2.Репозитарій ВНЗ – інституційний депозитарій (електронний архів), що накопичує, зберігає електронні публікації та електронні версії документів (творів) наукового, освітнього та методичного призначення, створені працівниками будь-якого структурного підрозділу ВНЗ, аспірантами чи студентами навчального закладу, а також надає до них постійний безкоштовний доступ в мережі Інтернет. 1.3.Репозитарій ВНЗ є частиною загальної електронної колекції Наукової бібліотеки закладу. 1.4.Адреса депозитарію в Інтернеті: вказати. 1.5.Основні терміни: Автор – фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір і якій належать майнові права інтелектуальної власності на нього відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України "Про авторське право та суміжні права", іншого закону чи договору.Твори – створені авторами у результаті творчої діяльності за особистою ініціативою, на замовлення чи в порядку виконання службових обов’язків: літературно письмові твори – книги, брошури, статті, конспекти лекцій, аналітичні огляди, звіти, презентації тощо; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; фотографічні твори; інші твори, представлені в електронній (в тому числі цифровій) формі, яку може зчитувати комп’ютер (ст. 433 Цивільного кодексу України; ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Репозитарій (електронний архів) – це місце, де зберігаються і підтримуються різні дані. Інституційний репозитарій відкритого доступу(institutional repositories) – мережевий сервіс зі зберігання, систематизації та поширення творів у цифровому вигляді, що надається установою її працівникам та іншим зацікавленим особам. Відкритий доступ (ВД) – розміщення у мережі Інтернет матеріалів, доступ до яких дозволений правовласниками. Технічне здійснення доступу всім охочим надається у будь-який час і без обмежень. Договір приєднання – договір, умови якого встановлені ВНЗ, і який може бути укладений лише шляхом приєднання автора до договору в цілому. Автор не може запропонувати свої умови договору (п.1 ст.634 Цивільного кодексу України). Інтелектуальні права на твір включають виняткове право і особисті немайнові права. Особисті немайнові права автора включають право авторства, право на ім’я, право на недоторканність твору, право на обнародування твору. Виняткове (виключне) право – це майнове право. Виняткове право може належати одному або декільком фізичним чи юридичним особам (правовласникам). Правовласник може на свій розсуд вирішувати або забороняти іншим особам використання результату інтелектуальної діяльності. Архівна колекція – це сукупність окремих архівних документів різного походження, що мають наукову, історико-культурну цінність і об’єднані за однією або кількома ознаками (тематичною, авторською, хронологічною, номінальною тощо). Депозитор – особа, яка здійснює архівування матеріалів в репозитарії. Колекція – систематизоване зібрання творів, що мають науковий, художній, історичний інтерес. Наукове видання – видання, що містить результати теоретичних та (чи) експериментальних досліджень, а також науково підготовлені до публікації пам’ятки культури і історичні документи. Препринт (pre-print) — підготовлений до публікації матеріал. Постпринт (post-print) — документ, що пройшов редакторську правку, процедуру реферування і офіційно опублікований. 1.6. Репозитарій формується та функціонує відповідно до: Положення про Наукову бібліотеку (бібліотеку) ВНЗ. Положення про репозитарій ВНЗ. Закон України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (№ 32/95-ВР від 27.01.1995). Закон України "Про авторське право і суміжні права" (№ 3793-12 від 23.12.1993), що встановлює авторське право на комп’ютерні програми для ЕОМ, електронні видання, бази даних, літературні письмові твори. Закон України "Про Національну програму інформатизації" (№ 74/98-ВР від 04.02.1998) та Закон України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки" (№ 537-V від 09.01.2007), які визначають стратегію розв’язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, національно-культурної та іншої діяльності. Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг", який поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання електронних документів. Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах", який встановлює основи регулювання правових відносин щодо захисту інформації в автоматизованих системах за умови дотримання права власності громадян України на інформацію та права доступу до неї (№ 80/94-ВР від 05.07.1994). ГОСТ 7.1 – 2003. Библиографическая запись. Библиографическое описание (Міждержавний стандарт). ГОСТ 7.82 – 2001. Библиографическая запись. Библиографическое описание электронных ресурсов (Міждержавний стандарт). 2. Призначення, мета та завдання, функції Репозитарію: 2.1.Основне призначення інституційного репозитарію – накопичення, систематизація та зберігання в електронному вигляді інтелектуальних продуктів спільноти ВНЗ, надання відкритого доступу до них засобами Інтернет-технологій, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства. 2.2.Мета та завдання Репозитарію: Забезпечити місце і спосіб централізованого і довготривалого зберігання в електронному вигляді повних текстів творів. Сприяти зростанню популярності університету шляхом представлення його наукової продукції у глобальній мережі. Збільшити цитованість наукових публікацій працівників Хмельницького національного університету шляхом забезпечення вільного доступу до них за допомогою Інтернету. Створити надійну і доступну систему обліку публікацій наукових робіт Інститутів, факультетів, кафедр та окремих працівників. 2.3.Репозитарій, орієнтований на науковців, викладачів, аспірантів та студентів, виконує наступні функції: Наукову, що спрямована на сприяння науково-дослідницькому процесу. Навчальну, що спрямована на сприяння навчальному процесу. Довідково-інформаційну, що спрямована на задоволення інформаційних запитів з різних галузей знань. Поповнення бібліотечного фонду оригінальними електронними документами та електронними копіями друкованих видань та їх збереження. 3. Управління репозитарієм 3.1.Загальне управління інституційним репозитарієм здійснює Координаційна рада з роботи над Репозитарієм, до якої входять Проректор з наукової роботи, директор Наукової бібліотеки (бібліотеки), директор ІКЦ (інформаційно-комп’ютерний центр) ВНЗ, заступник директора НБ, завідувач відділу інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення НБ, завідуючий відділу електронної бібліотеки НБ. 3.2.Наукова бібліотека ВНЗ виступає координатором і основним виконавцем процесу створення інституційного репозитарію. 3.3.Технічну та програмну підтримку, працездатність програмних засобів забезпечує відділ інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення НБ та інформаційно-комп’ютерний центр ВНЗ. 3.4.За збереження електронних документів Репозитарію відповідає відділ інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення НБ. 3.5.Усі суперечливі питання щодо включення або вилучення документів із Репозитарію, кола осіб, які можуть розміщувати в ньому свої документи, перелік документів і порядок їх розміщення вирішує Координаційна Рада. 3.6.За потребою до роботи з інституційним репозитарієм долучаються працівники будь-якого відділу Наукової бібліотеки, інформаційно-комп’ютерного центру ВНЗ, проректори з наукової та науково-методичної роботи, директори Інститутів. 4. Склад репозитарію 4.1.Репозитарій ВНЗ є універсальним за змістом науковим зібранням. Структура інституційного репозитарію складається із спільнот (фондів) Інститутів та науково-дослідницьких університетських установ у кореневому каталозі. Кожна спільнота може мати колекції: "Наукові роботи", "Навчальні видання", "Наукові роботи студентів" та інші. Якщо необхідно, за рішенням Координаційної ради можуть створюватись інші спільноти та колекції. 4.2.Тематичний склад визначається Інститутами відповідно до наукового та навчального процесів ВНЗ. До Репозитарію можуть бути залучені: Статті, монографії, підручники, методичні матеріали, тематичні збірки, матеріали конференцій (препринти або постпринти). Наукові публікації працівників ВНЗ, здійснені в інших видавництвах, за умови відсутності заборони на їх розміщення в Репозитарії з боку видавництв. Автореферати дисертацій, що захищені працівниками ВНЗ. Інші матеріали наукового, освітнього або методичного призначення за бажанням їх автора. 4.3.За видами електронних ресурсів Репозитарій не має обмеження. Це можуть бути будь-які електронні текстові дані, електронні числові дані, електронні картографічні дані, електронні зображення (відео, презентації), електронні звукові дані, електронні інтерактивні мультимедіа. 4.4.Хронологічні рамки для Репозитарію не встановлюються. 4.5.За рівнем доступності документи в Репозитарії можуть бути у відкритому доступі або, за бажанням автора, у авторизованому доступі. 5. Принципи створення і функціонування репозитарію 5.1.Інституційний репозитарій – веб-орієнтована, кумулятивна та постійна база даних (цифрових копій документів), що визначені однією організацією – ВНЗ. 5.2.Репозитарій створюється за допомогою програмного забезпечення відкритого доступу DSpace, розробки Массачусетського технологічного інституту, що підтримує протокол обміну метаданими ОАІ-РМН (Open Access Initiative Protocol for Metadata Harvesting), дозволяючи тим самим інтегрувати електронний репозитарій у міжнародні реєстри ROAR, OpenDOAR та інші. 5.3.Репозитарій поповнюється документами шляхом самоархівування твору автором або шляхом передачі документу до Наукової бібліотеки. Для отримання можливості самоархівування автори повинні зареєструватись та отримати відповідні права для роботи. Адміністратор Репозитарію реєструє авторів, надаючи їм права депозитора. 5.4.Депозитором може бути як автор, так і уповноважений працівник бібліотеки. За бажанням автора його роботу може розміщувати у Репозитарії депозитор-бібліотекар. При цьому автор надає у Наукову бібліотеку електронну версію роботи в будь-якому форматі, що читається машиною, і набір ключових слів трьома мовами: українською, російською та англійською. 5.5.Підтримуються всі файлові формати, в яких створені ресурси. Однак, рекомендуються для використання певні формати у кожному з видів:
5.6.Роботи аспірантів і студентів будуть розміщені за наявності рекомендації наукового керівника, який реєструється у Репозитарії і підтверджує свою рекомендацію. 5.7.На прохання автора електронна публікація вилучається з відкритого доступу або замінюється прихованою формою повного тексту – це здійснюється бібліотекарем. 5.8.Якщо Інститут (наукова рада Інституту) визнає низький рівень роботи, що представлена автором в Інститутській спільноті репозитарію, Координаційна рада дає доручення адміністратору Репозитарію вилучити цей документ. 5.9.Публікації, що передаються у репозитарій, забезпечуються заголовками, прізвищами авторів, анотацією (якщо вона є) мовою оригіналу та ключовими словами українською, російською та англійською мовами. 6. Авторський договір 6.1.Відкритий доступ не відміняє авторського права. Особисті немайнові права автора не відчужувані і зберігаються за ним незалежно від способу публікації. Виняткове право на твір автор реалізує, добровільно ухвалюючи рішення про представлення своєї публікації в Інтернет і підтверджуючи це у Авторському договорі в електронному або паперовому вигляді. 6.2.Твір не може бути розміщений у Репозитарії якщо він порушує права людини на таємницю її особистого та сімейного життя, завдає шкоду громадському порядку, здоров’ю та моральному стану особистості, містить інформацію, що охороняється державою. 6.3.Підписуючи Авторський договір, автор передає ВНЗ на безоплатній основі невиняткові права на використання твору: На внесення твору у базу даних Репозитарію. На відтворення твору чи його частин у електронній формі, не змінюючи його змісту. На виготовлення електронних копій твору для постійного архівного зберігання. На використання твору без одержання прибутку та на виготовлення його копій для некомерційного розповсюдження. На надання електронних копій твору для відкритого доступу в мережі Інтернет. 6.4.У Авторському договорі автор підтверджує, що розміщуючи роботу у Репозитарії він не порушує прав третіх осіб (інших авторів або видавництв). 6.5.Авторським договором автор підтверджує, що на момент розміщення твору у Репозитарії лише йому належать виняткові майнові права на твір, що вони ні повністю, ні частково нікому не передані (не відчужені), що майнові права на твір ні повністю, ні в частині не є предметом застави, судового спору або претензій з боку третіх осіб. 6.6.Автор несе всі види відповідальності перед третіми особами, що заявили свої права на твір, відшкодовує ВНЗ всі витрати, спричинені позовами третіх осіб про порушення авторських та інших прав на твір. 6.7.У випадку, коли твір створено у співавторстві, кожний з авторів приймає умови цього договору розміщуючи такий твір в Репозитарії. 6.8.Автор зберігає за собою право використовувати самостійно чи передавати аналогічні права на використання твору третім особам. 6.9.Авторський договір може бути розірваний на вимогу автора, якщо він позбавляється майнових прав на твір, які мав на момент розміщення твору у Репозитарії відкритого доступу, а також якщо договір містить інші умови, обтяжливі для автора. Тоді він сам або за допомогою адміністратора вилучає роботу з Репозитарію. Затверджено Вченою радою ВНЗ Протокол № Від "__" ___________ 20 ___ року | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||